Напевно, один з найбільших страхів сучасного українця — втрата роботи. Адже як тоді виживати за нинішніх цін і тарифів — навіть важко уявити. А знайти нове місце, куди б докласти працю рук або голів своїх, на переконання більшості, майже неможливо. Та чи насправді все так сумно?

Статистика свідчить, що у першому півріччі 2016 року вітчизняні роботодавці пропонують значно більше вакансій, ніж у попередньому. Це зростання, на думку Сергія Марченка, директора з розвитку сайту Work.ua (інтернет-ресурсу з пошуку роботи в Україні), настільки стрімке, що навіть перевищило показники докризового 2013 року. Дані ці можуть відрізнятися від офіційної статистики Державної служби зайнятості, адже її фахівці володіють інформацією лише про офіційно зареєстрованих претендентів та вакансії. Проте, напевно, саме така неофіційна інформація з інтернету найбільш реально відображає сучасний стан справ.

Перше робоче місце — проблема чи не кожного молодого українця. Уже навіть анекдоти складають про те, що сучасний роботодавець шукає працівника до 30 років, бажано вже з дорослими дітьми та не менш ніж десятирічним стажем роботи. А ще з можливістю за потреби замінити чи не кожного працівника фірми, до того ж без доплати, виключно з корпоративної солідарності. Цікаво, чи вони насправді вірять, що можуть знайти таке поєднання фаховості та альтруїзму? 

З року в рік на Житомирщині зберігається парадоксальна ситуація, типова для фактично всіх регіонів країни: лише чверть зареєстрованих в області безробітних припадає на міста обласного підпорядкування, жителям яких натомість пропонують понад три чверті(!) вільних вакансій, що заявили роботодавці.

Не дивно, що в суто поліському Ємільчинському районі на кожне вакантне робоче місце претендують аж 117 осіб. Не набагато краща ситуація навіть у заможних чорноземних районах на півдні області, де показник конкуренції від 25 до 40 осіб на кожну пропозицію із працевлаштування. 

Нині кожен українець чи не найбільше боїться втратити роботу. Адже вітчизняні ЗМІ періодично повідомлять то про закриття підприємства, то про банкрутство заводу. То чи насправді усе так погано? Чи налаштовані роботодавці лише скорочувати працівників? Чи все-таки є затребувані фахівці, можливо, їх бракує? Які процеси притаманні сучасному ринку праці України: такі, як торік, чи слід чекати нових тенденцій?

Із цими та іншими запитаннями «УК» звернувся до фахівців. 

Ніде правди діти, несолодко нині живеться більшості українців. Адже ціни в торговельній мережі зростають чи не щодня. Наздоганяють їх і тарифи на ЖКГ та розцінки на пальне. В такій ситуації постійна робота й стабільна зарплата, мабуть, єдині чинники, які мають підтримувати в людях бодай якусь надію на краще. Проте й з цим, як з’ясувалося, у нас не все гаразд. 

Свої офіційні сторінки у соціальних мережах мають багато працівників. І ніде правди діти, всі ми час від часу в робочий час розміщуємо на них власні дописи. Тому повідомлення в деяких ЗМІ, що Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) прийняв рішення, яким дозволив звільняти з роботи за пости в соцмережі, зроблені у робочий час, здивувало і занепокоїло багатьох. 

Як відомо, 12 листопада 2015 року уряд скерував до Верховної Ради проект закону, який скасовує необхідність подальшого ведення трудових книжок. Про це тоді повідомив міністр економічного розвитку і торгівлі Айварас Абромавичус. Законопроект зокрема передбачає, що з часу набрання ним чинності — 1 липня 2016 року — інформацію про місце роботи людини і роки відпрацьованого стажу більше не дублюватимуть одночасно і на папері, і в електронній формі. Її збиратимуть і зберігатимуть лише в електронній базі даних Пенсійного фонду. 

Ярмарок вакансій для переселенців у Харкові відвідали понад 1700 осіб з Донбасу та Криму. Навіть за 40 хвилин до закриття у хол стадіону «Металіст», де за підтримки департаменту з підвищення конкурентоспроможності регіону Харківської ОДА та обласного центру зайнятості проводили свій захід волонтерські, соціальні й громадські організації регіону, заходили нові відвідувачі ярмарку. Роботодавці — представники майже 50 підприємств, фірм, компаній — теж не поспішали згортатися, роз’яснюючи специфіку та умови праці в своїй організації, підбирали місця для тимчасової та постійної роботи. 

Наприкінці серпня Нацбанк представив експертному співтовариству проект Стратегії монетарної політики на 2016—2020 рр. Цей крок фінансового регулятора заслуговує позитивної оцінки, оскільки є спробою по-новому в широкому колі експертів обговорити дуже важливий документ, що може вплинути на економічний розвиток країни найближчими роками. 

Улюблена робота і гідна зарплата — мрія чи не кожного українця працездатного віку. Проте реалії, на жаль, такі, що через економічну кризу й фінансову нестабільність нині люди масово втрачають роботу. А сумна статистика свідчить, що на пошуки нового місця, куди докласти працю голів та рук своїх, в середньому витрачається півроку, а то й більше. Звісно, якось прожити цей час можна, отримуючи від держави допомогу у зв’язку з безробіттям. Але сам статус безробітного боляче б’є по самоповазі й гідності людини. А також втрачаються знання та навички.