Балачки про те, що в Україні немає підходящої бази для реалізації новітніх проектів у царині залізничних перевезень, спростувало ПАТ «КВБЗ». Так, окрім сучасних міжрегіональних швидкісних двосистемних електропоїздів, воно наразі будує поїзди метрополітену із асинхронним тяговим приводом, що дає можливість економити до 35 відсотків електроенергії. За кошти, отримані в рамках Кіотського протоколу, бере участь у спільному з Київською міською державною адміністрацією, Київським метрополітеном та японською фірмою Itochu міжнародному проекті глибокої модернізації вагонів для Київського метрополітену. Його вартість — близько мільярда гривень, причому це залучені кошти так званих «зелених інвестицій», з бюджету не буде витрачено ані копійки. У цьому величезна заслуга голови Київської міської державної адміністрації Олександра Попова.

Для чого Україна йде на кооперацію з росіянами в авіапромі? До чого це приведе і які перспективи має «Антонов» на східному та інших ринках? Про нові вектори, проекти і плани — наша розмова з головою правління ДАК «Антонов», президентом — генконструктором ДП «Антонов» Дмитром КІВОЮ. 

Слава Миколаєва як міста корабелів поступово згасає. Нагадують про минулу велич хіба що самі кораблі й судна, побудовані на місцевих заводах. Фрегати і броненосці, підводні човни і криголами, ракетні крейсери й авіаносці залишилися пам’ятниками минулих епох. Їхні долі, як у пісні, «чимось схожі на долі людей». Такі самі складні та неоднозначні, а іноді просто трагічні. Кораблі завершують свій шлях по-різному. Одних чекає доля йти на продаж, інші десятиліттями іржавіють на стапелях, треті ж ріжуть на металобрухт. Є, звичайно, і «щасливчики», які досі в строю. Але їхній загін уже давно не поповнюють нові, що зійшли зі стапелів миколаївських заводів. 

Про підприємство та Юрія Цибулю, який його очолює, вперше заговорили в області після II Луганського міжнародного інвестиційного форуму й початку проекту «Золота сотня», ініційованого головою облдержадміністрації для підтримки керівників малого та середнього бізнесу. Юрій Геннадійович виявився одним із найяскравіших «новачків», а його підприємство — одним із найперспективніших як для рідного міста, так і для краю загалом. Про стрімке зростання компанії свідчить відкриття 25 травня нового цеху з виробництва синтетичних ниток, загальне зростання чисельності виробничих потужностей (товарообіг за 2011 рік збільшився в 1,6 раза порівняно з 2010-м) та кількості робочих місць.

Про те, як з’являються свіжі ідеї та триває пошук своєї ніші в економічному просторі, Юрій Цибуля розповів в інтерв’ю «Урядовому кур’єру». 

Приємна виробнича звістка надійшла на адресу багатотисячного колективу Сумського НВО імені Фрунзе. Зварювальне виробництво ПАТ успішно пройшло аудит міжнародного науково-технічного центру забезпечення якості та сертифікації «ПатонСЕРТ». Таким чином воно стало  першим багатопрофільним підприємством в Україні, чиї зварювальні технології повністю відповідають вимогам світового стандарту ISO 3834.  

Металургія, як ніяка інша галузь, чутливо реагує на злети і падіння світової економіки. Цю тезу підтвердила зокрема і фінансова криза, яка боляче відрикошетила по українських виробниках металу. Ситуація ускладнилася ще й тим, що більшість підприємств галузі через застаріле обладнання та високі ціни на імпортні енергоносії, а отже й високу собівартість продукції, не могли конкурувати на рівних з іншими світовими виробниками.  

У цеху Запорізького  феросплавного заводу спекотно. Потужно гудуть плавильні печі, викидаючи яскраві язики полум’я. Виробництво складне, вимагає від людей величезної уваги, знань, суворого дотримання правил техніки безпеки. Потрібна й фізична витривалість, організованість, відповідальність, точна координація рухів та окомір, надзвичайна обережність. Специфіка феросплавного виробництва, як і металургійного, така, що влітку людям працювати особливо важко — спека випалює, а взимку, буває, в цеху не зігрієшся.  

Урожай сільгоспкультур 2012 року однозначно буде меншим за минулорічний. Втім, фахівці майже в один голос запевняють, що зібраного цілком вистачить для забезпечення попиту на внутрішньому ринку. При цьому уряд ставить перед аграріями завдання, щонайменше, зберегти досягнуті важкою працею експортні показники. І навіть зміцнити державний потенціал у цій сфері. 

Господаря, який вирішив зварити бульйон з курки, що несе золоті яйця, назвали б  нерозумним. А як оцінювати ділові якості чиновників, що чинять так само на загальнодержавному рівні? Коли,  керуючись начебто турботою про наповнення державного та місцевих бюджетів,  насправді завдають їм шкоди на мільярди гривень?  

Сьогодні переважна більшість підприємців воліють працювати у галузі примітивної торгівлі. Бо у цій царині найлегше прирощувати капітал. Що ж до інших галузей економіки, зокрема виробничо-промислових, то тут їх питома вага просто мізерна. І це тоді, коли саме промислове виробництво є рушійною силою економіки держави.

Причини «недорозвиненості» вітчизняного малого бізнесу у виробничому секторі полягають не тільки у відсутності дієвих програм з його підтримки, стимулювання окремих його напрямків, законодавчих умов для повноцінної роботи, і не стільки у відсутності придатних і доступних за ціною виробничих площ, а радше... у відсутності об’єднавчої ідеї. Здебільшого для забезпечення ефективного розвитку малого бізнесу у виробничому секторі є потреба в керуючій компанії з успішним досвідом організації продуктивної діяльності.