Луцький ремонтний завод «Мотор» — одне з тих підприємств, що за часів Союзу були абсолютно закритими. І перебування журналіста — та ще й із фотоапаратом в руках! — директорові та певним компетентним службам могло хіба що наснитися у жахливому сні.

Але наше суспільство за роки незалежності кардинально змінилося. А з ним — і ставлення до відкритості підприємств, що виконують надзвичайно важливі для держави функції — працюють на її обороноздатність та поповнення бюджету валютою. Яка, зрозуміло, як і повітря, була, є і буде потрібною завжди. 

Тому санкціонований державним концерном «Укроборонпром» візит журналіста на підприємство став своєрідним відкриттям. Бо про існування авіаремонтного підприємства на Волині завжди знав весь обласний центр, але… його нібито й не існувало (за документами). І в ЗМІ про нього ніхто ніколи не згадував. А коли свого часу одну з автобусних зупинок перевізники з благих намірів назвали «Авіазавод», то навіть виник мікро-скандал. Аякже  — страшну військову таємницю розголосили! 

Першими під прес руйнації, який запустили свого часу горе-реформатори, потрапили підприємства легкої промисловості. Зокрема, в столиці знищено взуттєві фабрики. Тисячі висококласних спеціалістів тепер або сторожують, або продають зарубіжний крам. Історію вітчизняної легкої промисловості перервано. Але ентузіасти зберегли головне для її відродження і продовження: традиції та вітчизняну школу. Важливо, що практики і вчені Київського національного університету технологій та дизайну зуміли створити базу для відродження галузі, конкурентоспроможної в сучасних умовах. Нині, коли реалізується Державна програма активізації розвитку економіки, це особливо важливо.

Про конкретні напрацювання, на прохання «Урядового кур’єра», розповідає Олександр БОРОДИНЯ. 

Лише за перше півріччя цього року єдиний в Україні розробник і виробник турбогенераторів і гідрогенераторів для електростанцій, устаткування для залізниць і міськелектротранспорту, великих електричних машин Державне підприємство завод «Електроважмаш» інвестував у нове устаткування 56 мільйонів гривень. Щороку на ці потреби, згідно з програмою модернізації виробництва, він готовий витрачати по 80 мільйонів гривень.
Розуміння того, що багато замовлень приносять не лише прибутки, а й чималі затрати, прийшло до заводчан  ще два роки тому. Саме на той час портфель Електроважмашу почав заповнюватися стрімкіше, ніж зазвичай, і  нині підприємство  забезпечило себе роботою аж до 2017-го. Обсяг його виробництва тільки цього року становить понад два мільярди гривень, збільшившись на 50 відсотків.  Із  такими темпами замовлень стало важко працювати на старому обладнанні, яке не міняли тут упродовж десятиліть. 

Віце-прем’єр-міністр Олександр Вілкул, перебуваючи 19—20 липня у Дніпропетровській області, відвідав найбільші металургійні підприємства, де взяв участь в урочистостях з нагоди професійного свята — Дня працівників металургійної та гірничодобувної промисловості.
Так, у Кривому Розі урядовець побував на потужностях ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Олександр Вілкул зазначив, що українські виробники металургійної продукції продовжують зберігати обсяги продажу, попри зменшення попиту на світових ринках: за 5 місяців 2013 року в Україні експорт прокату зріс на 0,7%.

Одним із важливих результатів українсько-російської зустрічі на рівні прем’єрів двох країн, яка пройшла 12 липня у Сочі, стало досягнення домовленості про створення спільного підприємства з виробництва літака Ан-124 «Руслан». 

Флагман вітчизняного машинобудування ПАТ «Сумське НВО імені М.В. Фрунзе» — широко знане підприємство за межами України. Впродовж більш як століття  його продукція знаходила і знаходить успішне застосування на всіх континентах.

Про сьогодення підприємства та перспективи розвитку кореспонденту «УК» розповідає генеральний директор об’єднання Олексій ЦИМБАЛ. 

«Хто створює робочі місця, той робить справу державної ваги, зміцнюючи економіку та соціальну захищеність суспільства», — звучало головною тезою у Чернівцях на виїзному засіданні Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці. За «круглим столом» народні депутати, представники Адміністрації Президента, Кабінету Міністрів, міністерств, органів державної влади обговорювали практичне застосування Закону «Про зайнятість населення».

Після обміну думками професійна аудиторія фахівців з питань ринку праці побувала на чернівецькому підприємстві «Артон». «Можемо, коли хочемо», — казали поважні гості, ознайомлюючись з цехами, де забезпечена висока культура виробництва, належна техніка безпеки. Немає заборгованості з платежів до бюджетів усіх рівнів та з виплати заробітної плати, яка є однією з найвищих у промисловому секторі області.  

Нині нікого не здивуєш наявністю в наших містах не надто ошатних споруд колишніх промислових підприємств, котрі припинили свою виробничу діяльність. І коли йдеться про містобудівні проекти, виникає запитання: що робити в їх рамках з цими представниками минулого? Як їх вписати в модерний стиль сучасних новобудов, котрі завдяки природному процесу — розширенню меж міста — рано чи пізно добираються до промислових околиць? Зносити старі будівлі і на їх місці споруджувати потрібні в кожному мікрорайоні житлові, соціальні чи розважальні комплекси? Та чи доцільно це робити? Чи не простіше використати готову форму, наповнивши її новим змістом? Саме про це емоційно й зацікавлено спілкувалися  науковці України, Польщі, Білорусі і Росії, котрі взяли участь у Міжнародному форумі «Ревіталізація в урбаністиці. Досвід та тенденції». 

Коли проаналізувати хронологію подій у металургійному комплексі, то складається враження, що в Україні немає іншої галузі з такою драматичною історією, як феросплавна. Останніми роками вітчизняні виробники феросплавів, які займали провідні позиції на світовому ринку, раптом опинились на межі повного знищення. «Посприяли» ж цьому не так закордонні конкуренти, як доморощені чиновники з владних кабінетів. І лише завдяки втручанню глави держави у них з’явився шанс на відродження. Але ненадовго — сьогодні їхнє майбутнє знову під знаком запитання. Особливо це стосується одного з найбільших у світі —  Нікопольського заводу феросплавів. 

Група компаній Group DF, ставши офіційним інвестором Запорізького титано-магнієвого комбінату, планує побудувати тут за новітніми технологіями  два нових виробництва: з випуску титанового шлаку і  титанової губки. Це дасть змогу посилити позиції України на світовому титановому ринку. Про це повідомив голова ради Group DF Дмитро Фірташ на зустрічі із трудовим колективом підприємства.
Знайомлячи керівника  компанії-інвестора  і  голову Запорізької обласної державної адміністрації Олександра Пеклушенка із станом справ на комбінаті, головний менеджер ЗТМК Володимир Сивак провів  виробничими цехами, де  гості поспілкувалися із працівниками підприємства, а також журналістами.