Дивний збіг обставин: саме в такі ж самі грудневі дні народився, а через 89 років пішов на потойбічний виток життя Микола Амосов. Всесвітньо відомий український кардіохірург, Людина-енциклопедія, мислитель, кібернетик, основоположник біокібернетичних інформаційних технологій. Час плине швидко — скоро мине вже десять років, як немає з нами цієї неповторної Особистості, що майже півстоліття очолювала Київський інститут серцево-судинної хірургії, повернула життя тисячам пацієнтів. Кореспонденту «Урядового кур’єра» свого часу пощастило двічі спілкуватися з Миколою Михайловичем у тривалих бесідах, що торкалися найширшого кола питань.

Є люди, котрі роблять для розвитку й утвердження своєї культури стільки, скільки під силу, мабуть, лише науковій інституції. Вже багато років доктор фізико-математичних наук Василь Шендеровський, людина енциклопедичних знань і дивовижної віри в свій народ, затято, часто по крихтах, вишукує відомості про забутих, маловідомих або й зовсім невідомих навіть багатьом фахівцям учених, народжених українською землею. А відтак не менш наполегливо шукає кошти для видання книжок.

В уяві більшості з нас знамениті меценати початку ХХ сторіччя — заможні люди, які частину своїх прибутків спрямовували на патріотичні починання. Певною мірою це так, але тим більша заслуга тих, хто підтримував українську справу не лише від «щедрот своїх», а розпродуючи власне майно і навіть влазячи у борги, як робив це Євген Чикаленко. Його знаменита фраза — «Любити Україну не тільки до глибини душі, але й до глибини власної кишені» — не данина красивому слівцю, а життєве кредо Громадянина, чия доля — і приклад для наслідування, і докір нині сущим в Україні.  

До 111-річниці з дня народження Катерини Білокур — відомої на весь світ художниці, чиїм талантом захоплювався іспанець Пабло Пікассо, й водночас простої сільської жінки, яка так і не виїхала за межі Яготинського району Київської області, — залишилося якихось кілька днів. Поціновувачі її художнього хисту знають, що полотна Катерини Василівни можна побачити не лише в Богданівці — селі, де вона народилася й провела все своє життя (там і досі збереглася хата-садиба, у якій жила художниця), а й у картинній галереї в Яготині, де зібрана чи не найбільша колекція її картин, а також у Національному музеї українського декоративного мистецтва, розташованому на території Києво-Печерської лаври, який має цілий зал, присвячений її творчості.  

У  знаменний день 20-річчя Всеукраїнського референдуму щодо незалежності України чи не найпопулярнішою людиною був перший Президент Леонід Кравчук. Він виступав на кількох телеканалах, давав інтерв’ю ЗМІ, спілкувався з молоддю на інтернет-сайті, а по обіді прочитав блискучу лекцію для майбутніх держслужбовців — слухачів Національної академії державного управління при Президентові України. Президент вишу Юрій Ковбасюк принагідно нагадав, що саме Леонід Макарович, перебуваючи в свій час на посаді глави держави, 4 березня 1992 року підписав указ про створення в незалежній Україні Інституту державного управління та самоврядування, який пізніше став академією.

Є  артисти, які за життя здобувають у глядача колосальний успіх і популярність. До таких належить творчий тандем Тарапунька і Штепсель. Цей міні-колектив настільки органічний і монолітний, що розглядати кожного окремо означає звести нанівець задумане. Та все-таки, попри закони сценічного жанру, першу скрипку вів Тарапунька. Високий, сягнистий, іронічно-дотепний — він уособлював такого собі статечно-мудрого українця, в якого є відповіді на будь-які запитання.  

Цього року як ніколи вродив виноград. Важкі грона гнули лози, посаджені Назарієм у батьковім саду. Його сестра, пані Катерина, пригощає всіх, хто приходить до родинного обійстя Яремчуків, медовими яблуками й грушами з того саду: «Наша смерекова хата завжди була гостинною для добрих людей».  

...Той весільний вечір був воістину королівським. Гості, як і годиться в Шотландії, були вдягнені в кілти й мали надзвичайно поважний вигляд. Коли на порозі з’являлися чергові запрошені, майстер церемонії чітко виголошував їхні імена й своїм срібним києм завдовжки зо два метри лунко вдаряв об підлогу. Прибуло понад сто гостей.  

Готуючи матеріал до 210-річчя з дня народження автора славнозвісного «Толкового словаря живого великорусского языка», з подивом виявив, що в численних книжках на цю тему — жодного зображення титульної сторінки першого видання головного твору видатного філолога.  

У період національно-визвольної боротьби початку ХХ століття на Вінниччині діяло понад три десятки повстанських отаманів, кожен з яких вів за собою більш як сотню бійців. Про одного з них Симон Петлюра сказав: «Якби в мене було чотири таких отамани, як Шепель, то я б давно був у Києві».