6 березня, але 60 років тому, у французькому містечку Мужен помер Володимир Винниченко: наш найперший прем'єр-міністр, автор державних законів Української Народної Республіки і художніх та публіцистичних творів, живописець і надзвичайно цікава людина, пишатися якою в Україні не поспішають...

Про це і не тільки наша розмова з відомим літературознавцем Галиною Сиваченко, причетною, зокрема, до романів Винниченка "Лепрозорій" та "Нова заповідь", які наприкінці 2010 року вперше в Україні побачили світ окремими книжками у столичному видавництві "Знання".

Кожному з нас нібито добре відоме ім'я поетеси, якій судилося стати в один ряд зі світочами українського народу - Тарасом Шевченком та Іваном Франком. От лише чим більше знайомишся з біографією і творчістю Лесі, тим краще розумієш, як мало про неї відомо.

Усі знають, що Леся Українка народилася на Волині. Однак при цьому слід обов'язково пам'ятати, що йдеться про територію колишньої Волинської губернії, землі якої тепер належать до Житомирської, Волинської, Рівненської та частково до Київської і Вінницької областей. А мала батьківщина великої поетеси - місто Новоград-Волинський, що підтверджується не лише спогадами Лесиної матері, а і беззаперечним документом - записом у метричній книзі, яка нині зберігається у Державному архіві Житомирської області.

"Світло душі твоєї засяяло в рідній Олешні і світить усій Україні в її невпинному поступі до волі, до відродження" - такі слова написали земляки із села Олешні Ріпкинського району на Чернігівщині на пам'ятному знаку Софії Федорівні. Тут щоосені наприкінці вересня, а також з 5 по 18 лютого відзначають дні Софії.

Ростислава Володимировича - а він учора відсвяткував свій сторічний ювілей! - ми застали за роботою: літній чоловік переглядав архівні матеріали, відновлюючи в пам'яті події непростого життя. На кожне фото - жива реакція, спалах в очах, адже на цих світлинах зафіксовано не лише його в оточенні відомих людей, а мить історії нашої держави. Чи не перебільшую?
 

На цю справу знадобилися роки. Бо те, що видатний філософ, правозахисник, літератор Микола Руденко - людина світового масштабу, в рідному селі Юріївка, адміністративно поглинутому селищем Біле, знали далеко не всі. Наприкінці 70-х років ХХ ст. його твори вилучили з бібліотек. Навіть навчаючись у виші, Ірина Жильцова, вчителька української мови, нинішній керівник музею, не чула про видатного земляка.

Перед Борисом Мозолевським до Товстої Могили, що на нинішній Дніпропетровщині, навідувалися упродовж багатьох століть - скіфські кургани манили до себе не тільки вчених, а й злодіїв. Але в ній, давно пограбованій і дослідженій іншими археологами, він знайшов спочатку молоду царицю із золотими прикрасами - важкою гривнею на шиї та великими й малими бляшками на останньому одязі, до якої ще ніхто не діставався.

У "Нарисі історії українсько-руської літератури до 1890 року" виважений в оцінках Іван Франко серед вітчизняних письменників кінця ХVІІ-XVІІІ ст., які заслуговують на особливу увагу, назвав лише трьох. Це "віршописець Климентій", "визнаний муж XVІІІ віка Григорій Сковорода" та "інтересний мандрівник того віку, київський міщанин В. Барський".

Сьогодні перший український космонавт Леонід Каденюк відзначає свій 60-річний ювілей, з чим ми його щиро вітаємо! В скрижалі новітньої української історії цей відважний чоловік увійшов тим, що з 19 листопада по 5 грудня 1997 р. виконав космічний політ на американському БТКК "Коламбія" місії STS-87. До речі, на емблемі польоту був український прапор - так вирішив командир екіпажу, щоб підтримати молоду Українську державу.

Одним "із ліпших знавців українського народного життя" вважав Іван Франко Тадея Рильського, про якого видатний поет Максим Рильський написав: "Гордість наповнює серце при думці, що я син того Тадея".

Белли Ахмадуліної не стало о 19.30 за московським часом 29 листопада, а я дізналася про це лише наступного ранку. І почала шукати свій червоний блокнотик, куди переписала вірші з її збірника. Його дали мені прочитати давно, коли не існувало бездефіцитної "Петрівки". У книгарнях видання з такими іменами, як Ахмадуліна, Ахматова, Цвєтаєва, Пастернак діставалися лише по блату чи за везінням опинитися в мить "викидання" пари примірників на полицю.