Те, що воїни, які пройшли горнило війни з росією із 2014 року, неодноразово бралися до написання спогадів, дедалі частіше стає трендом сучасності. Їм є що сказати суспільству, їхній рентгенівський зір і загострені відчуття змушують знятися з ручного гальма тих читачів, які до 24 лютого минулого року сприймали АТО/ООС за щось далеке для себе. 

 Позивний «Бумер» він отримав ніби у спадок ще 2014 року. Під Дебальцевим підрозділ, у якому служив Ярослав Кульбака, утримував позицію з такою назвою. Міцна статура, чорна борода, чіпкий погляд ніби підтверджують, що цей позивний причепився до нього не просто так. Є в цьому слові щось загрозливо-таємниче.
Хоч насправді Ярослав геть не схожий на бармалея. У повсякденному спілкуванні це чуйний і доброзичливий бородань, готовий прийти на допомогу в будь-якій фронтовій ситуації.

 27 прикордонний загін імені героїв Карпатської Січі, який базується в місті Мукачево на Закарпатті, охороняє 316,2 кілометра спільного кордону з Угорщиною та Румунією, 75,2 кілометра якого проходять річкою. У всі пори року вночі й удень кордон намагаються перетнути або навіть перелетіти з контрабандним вантажем, а під час війни з росією серйозних клопотів додають ті, хто хотів би уникнути мобілізації до Збройних сил України.

 Реалії війни внесли в наше повсякдення чимало військових понять і термінів. Серед них — різновиди й характеристики ракет та безпілотних літальних апаратів, що їх росія застосовує проти нас. Та виявляється, українським науковцям є чим відповісти: задовго до повномасштабного вторгнення було розроблено системи, які чують ворога. Тобто без допомоги радіолокації, а лише акустичними методами можуть на відстані десятків кілометрів розпізнати ворожий дрон чи ракету, визначити її напрямок, швидкість та інші параметри й навіть знищити.

 Його війна закінчилася в останні дні цьогорічного літа. Микола ЛАЗАРОВИЧ, професор Західноукраїнського національного університету, повернувся до роботи в рідний виш. На першій лекції розповідав про нинішню російсько-українську війну. Розпитала його про війну і я.

 Таку просту й водночас непересічну людину важко уявити. У характері Ярослава Картавцева дивним чином перепліталися цілковито протилежні риси.  У нього не було дилем. Він завжди знав, що саме варте зусиль, а на що їх розпорошувати не слід; де істина і заради чого варто рухатись уперед, без пафосу й пустопорожніх роздумів.

 Збройні сили України як ядро сил оборони та опору української нації протягом майже 300 днів багато разів дивували світ. Як вказують авторитетні західні медіа, прямі військові витрати росії за дев’ять місяців війни з Україною становили близько $82 мільярди, а восени 2022 року їх вартість зросла вдвічі — до щонайменше $10 мільярдів на місяць.На прохання Укрінформу фахівці Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння сформували рейтинг здобутків ЗСУ за час війни. Це свідчення змін в самих ЗСУ. А ще свідчення того, що саме ЗСУ нині творять нову історію України та Європи.

 Ігор з Тернопільщини закінчив економічний університет, його справою стали цифри, рахунки, працював у банківській галузі, бухгалтером у водному господарстві. Та розмірений плин життя змінила війна. 2014 року російський агресор захопив спочатку український Крим, а потім з вогнем його загарбницький чобіт ступив і на деякі східні терени нашої країни. Ігор прагнув стати в обороні України. І не кажучи ні дружині, ні матері, під час чергової мобілізації добровільно пішов у військкомат і зголосився стати у лави захисників рідної землі. 

 Сьогодні наша країна відзначає День Збройних сил України

Збройні cили України сьогодні — це хоробрість, звитяжність та надія  українців. Надія України. На їхніх бойових плечах — роки захисту нашої Батьківщини.

  Це було в перші дні після завершення харківського наступу. Я разом із групою документалістів Генштабу зупинилася у щойно визволеному селі області, де розташувалася 95 бригада. Колеги знімали позиції, на яких колись потрапили під обстріл, а я гуляла зруйнованими вуличками. Зайшла на обійстя, звідки, за словами хлопців, з російським обозом виїхали колабораціоністи й де в ті дні розташувалася одна з наших штурмових рот. Кізоньки обдирали там якісь цілком декоративні рослини біля вікна, кури ходили з виглядом господинь-довгожительок. Чиста тобі пастораль, якби не звуки вибухів (фронт був недалеко) і понівечені всюди будівлі.