Нещодавно міністр оборони України відзначив нагородами військових журналістів. Зокрема медалі та відзнаки отримали пресофіцери оперативно-стратегічних угруповань «Таврія» та «Хортиця», які нині захищають нашу країну на найгарячіших напрямках сходу та півдня.
Серед нагороджених начальник відділу зв’язків з громадськістю 115 окремої механізованої бригади ЗСУ майор Вадим Чорний — журналіст, генеральний директор та власник ТОВ «Медіа холдинг Україна».

Війна багато чого змінила в житті всіх українців. Одні змушені були втікати у ті регіони України, до яких не дотягнулися смертельні тенета безжального ворога-окупанта, інші — за кордон, далеко від рідного дому й Батьківщини. А є й такі відважні козаки, котрі навпаки повернулися з-за кордону для того, щоб боронити рідну землю. Серед них і три брати Гоблики із закарпатського Берегового.

Путін мав великі плани на Харків ще 2014 року. Але країні-агресору, війська якої тоді окупували частину українського Донбасу, не вдалося їх реалізувати. Тож на світанку 24 лютого 2022 року в московії вирішили повторити спробу: незаконно перетнувши державний кордон України з курської та бєлгородської областей, кацапські війська стали розвивати наступ на Суми, Харків, Куп’янськ. Так почалася битва за Харків — великий промисловий, транспортний та науковий центр, друге місто в Україні за кількістю населення (майже 1,5 мільйона жителів).

Повітряна тривога розбудила о 4-й. Суворий чоловічий голос у мобільному телефоні наполегливо радив пройти до найближчого укриття. Швидко одягнувся, взяв «тривожну валізу» (з початку повномасштабної війни вона в мене завжди напоготові) і спустився до підвального приміщення під будинком. Укотре похвалив себе за те, що виклав свій ердгешос (так німці називають цокольний поверх) з міцних бетонних блоків завширшки 60 сантиметрів.

 Моє останнє до широкомасштабної війни і перше відрядження в регіони вже цього року було в Чернігівську область. Місто-герой України (це звання Президент Володимир Зеленський присвоїв Чернігову на 11-й день великої війни, відзначивши подвиги та масовий героїзм громадян) ніби й не змінилося. Однак засмутив зруйнований готель «Україна» в самісінькому центрі, який 12 березня 2022 року бомбардували росіяни. Так і стоїть, зранений війною.

 Відкриваючи виставку, яку експонують в одному з військових навчальних закладів Києва, керівник Центру дослідження трофейного і перспективного озброєння та військової техніки полковник Сергій Бачурін  зазначив, що розуміння принципів дій супротивника та рівня його озброєння підвищує ефективність наших дій з відбиття російської агресії проти України й дає змогу перемагати в надскладних умовах нинішньої війни.

Чи знаєте, як перекласти з латини слово nodus? Це не тільки стандартне «вузол», а й «захист на руків’ї меча воїна, який пробивається до перемоги».

Науково-практичний центр нейрореабілітації «Нодус», створений 15 років тому в місті Бровари на Київщині, має на меті не лише відновлення тілесного здоров’я пацієнта, а й повернення його психічної та соціальної повноцінності. «Доля — це не межа, на якій скінчаються зусилля, — переконані у клініці. — Подолання долі — головне завдання хворого та лікаря в боротьбі за якість життя».

 Інженером-електриком він став після закінчення Національної гірничої академії. Актором — після отримання диплома Дніпропетровського театрально-художнього коледжу. Хоч театр приваблював набагато раніше. Нині він головний сержант взводу розвідувальної роти 46 окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ, «освіту» якому дав начальний центр ДШВ і сама війна. Усе це про одну людину, цікаву, різносторонню, сильну.

 «Десантником мріє стати кожен, та не кожному це дано», — впевнені майбутні десантники, які проходять нині вишкіл на одному зі спеціалізованих полігонів ДШВ. Побачити день тренувань крилатої піхоти змогли представники понад 50 українських ЗМІ, для яких служба зв’язків із громадськістю Командування десантно-штурмових військ організувала добовий престур.

 Із колегою-журналістом Сергієм Халупінським ми кілька років працювали в одному з місцевих видань. Навіть столи стояли поряд. Сергій розуміється на зброї — він пошуковець, який власними ногами обійшов місця найбільших боїв Другої світової на Черкащині. Торік 24 лютого пішов в армію, воює й досі. На початку березня сержант Халупінський приїхав у Черкаси в коротку відпустку. На зустріч прийшов у цивільному одязі — білому светрі з логотипом одного благодійного фонду.