Південне травневе сонце припікало вже майже по-літньому, а тому ми із моїм співрозмовником для продовження бесіди зупинилися у затінку. Звідси відкривалася мальовнича панорама довколишнього приазовського степу зі свіжою рясною зеленню лісосмуг, балок і вигонів. А ще неподалік вабили зір поля яскраво-жовтого ріпаку, над якими висить синє-синє вмите вчорашнім дощем небо. Ідилія та й годі! Та вже за якусь мить цей ліричний настрій порушило різке шипіння портативної рації на грудях офіцера-прикордонника, звідки почувся категоричний наказ: «Усім одягти бронежилети!» Хочеш не хочеш, а довелося зиркати у бік одного з найближчих бліндажів, які тут облаштовано для захисту особового складу та пасажирів у разі ймовірних обстрілів. Такі перестороги нітрохи не зайві, оскільки контрольний пункт в’їзду та виїзду «Гнутове», де ми перебуваємо, розташований на лінії розмежування всього за кілька кілометрів від позицій проросійських незаконних збройних формувань.

Колишній командир взводу 40-го батальйону територіальної оборони ЗСУ («Кривбас») лейтенант Сергій Куршаков — особистість майже легендарна. Йому телефонують із різних куточків України, цікавляться досвідом реабілітації учасників АТО. І Сергієві Володимировичу та його помічникам є що розказати: вже майже рік у Дніпропетровську діє створений ним реабілітаційний центр і благодійна організація «Допоможи собі сам», де безкоштовну допомогу отримали вже понад 650 бійців та члени їхніх родин.

Але перед тим і самому засновникові центру довелося подолати нелегкий шлях. Навесні 2014-го, залишивши бізнес, Сергій Куршаков записався в добровольчий батальйон у перших лавах і на початку червня вже захищав Україну на Донеччині. У ніч на 3 липня відбувся його перший бій із терористами, які напали на український блокпост. Коли в наших бійців полетіла граната, Сергій закрив їх собою…

Щойно виникала якась незручна ситуація у Збройних силах, приміром з обмундируванням, харчуванням солдатів, терміново починала роботу тематична «гаряча» телефонна лінія оборонного міністерства. Однак цього, вочевидь, недостатньо. Як засвідчила кількість дзвінків, що надходили на урядову пряму телефонну лінію, яка відбулася минулої п’ятниці й на якій на запитання відповідав заступник міністра оборони — керівник апарату генерал-лейтенант Олександр Дублян, у цивільних і військових є про що запитати. Цього разу людей цікавило, коли нарешті вирішиться їхнє житлове питання. Адже у багатьох з них вже й служба залишилася за плечима, а черга перейшла 25-річну межу. Зокрема гострим воно залишається для тих, хто отримав розподіл із забезпечення житлом на території анексованого Криму, але не встиг одержати довгоочікувані квадратні метри. Також поки що безсилим залишається міністерство для тих, хто стоїть на житловій черзі в органах місцевого самоврядування. Лише торік поволі рушила з місця черга, в якій стоять на обліку офіцери. 

Прогнози російських та деяких українських експертів дворічної давнини щодо колапсування українського оборонпрому внаслідок підписання Угоди про асоційоване членство з ЄС, припинення кооперації з РФ та відмови від російського ринку не справдились. Про це з оптимізмом зауважує керівник зовнішньополітичних проектів Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР) Володимир Солов’ян. 

Значну позитивну роль у цьому відіграло суттєве збільшення вітчизняного держзамовлення, а також відновлення поставок за раніше укладеними контрактами для Азії та деяких країн Африки, вважає він. Цьогоріч, за словами експерта, на оновлення арсеналу зброї української армії у бюджеті передбачено близько семи мільярдів гривень. «Це на два мільярди гривень більше, ніж у 2015-му, й у вісім разів, ніж у довоєнному 2013-му. 

В армії, як у сім’ї, кінцевий результат поставленої мети залежить здебільшого від дисципліни. На пам’яті «сенсації» дворічної давнини, що сколихнули суспільство, про випадки дезертирства, непокори в армії, про спроби «відкосити» від мобілізації, про розпивання спиртного просто на території чи неподалік військових комісаріатів. Нині — і це неспростовний факт — змінилося суспільство, позитивні зміни відбулися й у війську. Про актуальні питання морально-психологічного забезпечення та стану військової дисципліни військовослужбовців Збройних сил йшлося на брифінгу в Міністерстві оборони. 

Крок за кроком завдяки достатньому державному фінансуванню прогалини у забезпеченні армії поступово заповнюються. У цьому році Міністерство оборони спрямує 50 мільйонів гривень на закупівлю 145 одиниць броньованої медичної евакуаційної техніки для використання її на сході країни. До кінця вже цього місяця до війська надійде 16 машин, а до кінця року — ще 31. Про це під час брифінгу в Міністерстві оборони повідомив голова підкомітету реформ медичного забезпечення, т.в.о. директора військово-медичного департаменту Міноборони полковник медичної служби Олег Ляшенко.

За його словами, маючи визначену суму фінансування, в міністерстві намагаються забезпечити медичну службу необхідним обладнанням для виконання відповідних завдань. 

Рідні Білашки зустріли демобілізованого Ігоря Кучеренка п’янкими весняними пахощами, радісними голосами односельців, які вітали з поверненням із війни. Хоч не був тут лише 14 місяців, а все ніби нове. Рідне, знайоме, а все-таки нове. Та він і сам, на певний час відірваний від свого звичного життя, від сільської роботи, відчував у собі переміни: те, що колись хвилювало, не давало спокою, ніби відійшло кудись на задній план. Головне — діти, дружина, мама, друзі, бойові побратими, річечка Білашка, яка привітно поблискує у вранішньому тумані… 

Ми чимало говоримо, що найцінніше в армії — це люди, ними слід пишатися і дякувати їм за мир і спокій. Але без сучасного екіпірування на полі бою вони проти ворога безсилі. Тож зарадити їм у цьому мають винахідники й виробники. Що нового вони придумали для військовослужбовців за час бойових дій на сході України? Тематична виставка з озброєння, військової техніки та розробок військового призначення, що відбулася в столичному Будинку офіцерів, продемонструвала — чимало. 

Ніде правди діти: на Волині існує проблема залучення добровольців на службу в Збройних силах України. З-поміж ключових пересторог — чинник 14-ї бригади, бійці якої тривалий час перебувають на сході, відлуння ситуації з її попередницею 51-ю бригадою, що зазнала значних бойових втрат протягом 2014—2015 років.

Окрему роль відіграє сусідство з Польщею та Білоруссю, на територіях яких частина волинян має непогані заробітки. Плюс бурштинові копанки нашої області та Рівненщини зі швидкими та легкими кримінальними грішми, до яких краяни ой які ласі. Тож ситуація, м’яко кажучи, непроста. 

У Миколаївській обласній службі зайнятості відбувся інформаційно-просвітницький захід «Контрактна служба — надійний соціальний захист», одним з ініціаторів проведення якого виступила громадська організація «Спілка військовослужбовців» на чолі з «кіборгом» Сергієм Танасовим. У заході також узяв участь заступник військового комісара Миколаївського обласного військового комісаріату Олександр Жолудь, керівники та представники військових частин, навчального центру Військово-Морських сил ЗСУ, військовослужбовці, які проходять службу за контрактом, безробітні та студенти випускного курсу кафедри військової підготовки.

За словами заступника голови облдержадміністрації Оксани Янішевської, сьогодні в області проводиться активна інформаційна робота серед безробітного населення щодо проходження контрактної служби, підписано меморандум служби зайнятості з обласним військовим комісаріатом для спільних дій.