Трудова міграція українців за кордон з надією заробити на прожиття собі й родині є нині чи не найбільшим міграційним потоком. І, звісно, це не може не позначатися на демографічній ситуації, вітчизняному ринку праці, економіці та соціальній сфері нашої держави, національній безпеці, сімейних стосунках та вихованні дітей. Зрозуміло, що цей процес має численні психологічні, світоглядні, культурні й інші наслідки.  

Як працівники центрів зайнятості допомагають людям, котрі з різних причин втратили роботу, та молодим спеціалістам, які тільки-но закінчили виші, знайти робоче місце? Саме це питання поставила собі міністр соціальної політики Наталія Королевська і відвідала два ЦЗ — у Печерському і Солом’янському районах столиці. Відповідь на запитання виявилася не надто оптимістичною.
— Я дійшла висновку, що система, за якою працюють центри зайнятості, на жаль, не вирішує ні проблеми безробітних, ні української економіки в цілому. А тому слід кардинально змінювати критерії системи оцінки роботи цих установ. Нині мені звітують про те, скільки маємо безробітних в Україні. А я вважаю, що мали б доповідати про те, скільки знайшли робочих місць для людей, які нині неконкурентні на ринку праці. Й оцінювати якість роботи кожного ЦЗ слід саме за цим критерієм, — зазначила міністр. 

Переглянувши вакансії на вітчизняних веб-сайтах пошуку роботи, помічаємо цікаву тенденцію. Спеціалісти всім потрібні молоді, віком від 21 року, а ось обов’язковий досвід роботи — від двох до п’яти років. Тут зіштовхуємося з першою проблемою. Якщо по закінченні університету в мене має бути принаймні два роки досвіду, то першу роботу варто шукати вже на другому–третьому курсах.

Під лежачий камінь вода не тече, кажуть у народі. І справді, якщо хочете щось змінити в житті й знайти кращу роботу, не чекайте манни небесної, а дійте. Новий закон, який набрав чинності 1 січня 2013 року, передбачає чимало новацій. З ними «Урядовий кур’єр» продовжує знайомити наших читачів за сприяння спеціалістів Державної служби зайнятості.  
Держава підтримує молодих працівників, які вирішили трудитися в сільській місцевості. Отож тим з них, хто уклав трудовий договір на строк не менш як на три роки з підприємствами, установами та організаціями, розташованими в селах і селищах, надають житло на строк їхньої роботи та одноразову адресну допомогу в десятиразовому розмірі мінімальної заробітної плати за рахунок коштів Державного бюджету України.

Народна мудрість стверджує: «Хочеш нагодувати голодного — дай йому не рибу, а вудку». Одним із значень такої «вудки» можна вважати і хорошу роботу, яка б годувала людину. Але насправді і «вудки» бувають різними, і «місця кльову»…  
ригадую, торік восени, прийшовши на Київський міський ярмарок вакансій, була здивована тим, як багато охочих знайти роботу «тусувалося» біля стендів різноманітних великих і малих фірм, підприємств, організацій.

З  1 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про зайнятість населення». Відтепер нові правила гри на ринку праці відчує більшість українців, які працюють. Пропонуємо рейтинг його важливих нововведень, чинних з 1 січня 2013 року.
Компаніям, які допомагають українцям працевлаштуватися (кадрові агентства, рекрутингові компанії тощо), заборонено брати плату за свої послуги з пересічних громадян. Тепер їхню роботу з підбору персоналу  оплачуватимуть виключно компанії-роботодавці. Ті компанії, які надавали не професійні послуги і заробляли тільки на гонорарах від громадян, вочевидь, будуть змушені або переглянути принципи своєї роботи, або вийти з ринку цих послуг.  

З  1 січня 2013 року набирає чинності Закон України «Про зайнятість населення». Очікується, що він стимулюватиме людей до роботи, а  роботодавців — до створення нових робочих місць. «Урядовий кур’єр» з допомогою спеціалістів Державного центру зайнятості Мінсоцполітики спробував з’ясувати, що готує нове законодавство  для тих, хто з різних причин залишився без роботи, але має намір працювати.  
Студенти останніх курсів професійно-технічних та вищих навчальних закладів матимуть право на стажування в роботодавців строком до шести місяців.

Міжнародна організація праці у своєму звіті спрогнозувала, що 2013 року у світі стане на 7 мільйонів безробітних більше. Загальна ж кількість тих, хто не має куди докласти працю рук і голів своїх, сягне 207 мільйонів осіб. Кричуща цифра! Саме тому на останньому саміті МОП дев’ять країн (Росія, Аргентина, Австралія, Бразилія, Канада, Китай, Німеччина, Південна Корея і США) погодилися вжити додаткових оперативних заходів  щодо сприяння зайнятості населення.  
А в яких секторах економіки України проблема скорочення кадрів нині найгостріша?

Розмова з майстром кулінарної справи Ігорем Брагіним зав’язалася в одній зі столичних кав’ярень біля стійки з кондитерськими виробами. «Гарні витвори в нас вміють робити кухарі», — вказав головою на солодку спокусу фахівець. Того ранку президент Асоціації шеф-кухарів зробив виняток для «УК», покуштувавши за розмовою кави (бо віддає перевагу зеленому чаю). І це поклало добрий початок спілкуванню не про його вміння готувати італійське спецатіно зі свинини на різото з басмати з крутоном із чіабати, а про філософію харчування в Україні. 

То тільки Москва, кажуть, не гумова, і москвичі не надто люблять «понаїхавших». Київ же в цьому плані толерантний. Як кажуть, аби людина була хороша. А якщо й трапляються випадки «місцевої дискримінації», то приїжджі «дадуть здачі». Як у тому анекдоті — в переповненому вагоні метро чути вигук: «От, понаїхали ці донецькі, нам, корінним киянам, уже й подітись ніде!» З іншого кінця вагона відповідають: «А ви, корінні кияни, їдьте назад у свій Дніпропетровськ!»