У радянські часи всі випускники вишів і технікумів знали таке слово — «розподіл». Нині ж дехто зі студентів запитує: а що це таке? А це означало, що держава, вкладаючи в навчання студента кошти, заздалегідь готувала для нього робоче місце за фахом. Відпрацювати треба було, як мінімум, три роки. Студенти не любили розподілу. Бо привабливих вакансій було мало, та й ті діставалися червонодипломникам. Та були й варіанти — коли студент сам домовлявся з керівником установи, в якій хотів працювати, і приносив до деканату «виклик», тобто заявку про направлення на роботу саме цього фахівця. А ось нині багато студентів мріють, щоб з’явилося щось схоже на розподіл. Бо навіть навчання за бюджетні кошти — ще не гарантія роботи. Як же скоротити шлях від диплома до робочого місця? Про це розмовляємо з головою Державної служби зайнятості Мариною ЛАЗЕБНОЮ.  

З першого липня стартує вступна кампанія. Та декого із завтрашніх абітурієнтів ще не полишають сумніви: чи правильно я визначився з вибором професії? Адже нині молодь орієнтується не лише на власні здібності й уподобання, а й на інший не менш важливий чинник: чи конкурентним буде обраний фах на ринку праці, чи дасть можливість прогодувати себе і свою майбутню родину? Якщо ще з десяток років тому майбутні студенти ставили собі за орієнтир престижність фаху, то нині побачили, що цей критерій зіслужив погану службу. Приміром, маємо надлишок тих же юристів і економістів...  

Новий Закон «Про зайнятість» відкриває для людей старшого віку конкретні перспективи на ринку праці. Фахівці центрів зайнятості докладно розповідають про те, як саме це відбуватиметься, а власкори «УК»  — про поширення цього ноу-хау в регіонах. 

Проект Трудового кодексу України, який пройшов перше читання і намічений на затвердження в 2013 році, передбачає кілька нововведень. І якщо його розробники твердять, що він буде сучаснішим та захищатиме трудовий люд, то юристи і вчені впевнені в тому, що новий кодекс дасть змогу ігнорувати право людини не лише на відпочинок, а й на охорону здоров’я. Тож чого насправді чекати українцям від осучасненого кодексу — розбирався «Урядовий кур’єр».  
Нині всі права та обов’язки працюючих українців закріплені в Трудовому кодексі, який діє ще з далеких 1970-х років. Тож не дивно, що він морально трохи застарів.

Коли 80 років тому створювали Українське товариство глухонімих, проблем у цих людей було хоч відбавляй: вони були абсолютно неграмотними, не навченими жодних спеціальностей, не мали роботи. Новостворена організація мала змінити це. Тим більше, що у спеціальній постанові Центрального виконавчого комітету та Ради народних комісарів, якою було створено УТОГ, йшлося про те, що основні його завдання — пошук та організаційне об’єднання глухих, а також навчання їх професій, працевлаштування, залучення глухонімих людей до суспільного життя, їхня адаптація до навколишнього середовища та захист прав інвалідів зі слуху.  

В обласному центрі відбулося засідання міжрегіонального «круглого столу» за участю представників Сумської, Чернігівської та Полтавської областей, під час якого обговорено практичну реалізацію норм недавно ухваленого Закону України «Про зайнятість населення». Такий представницький захід — знаковий не лише для Сумської, а й інших областей і загалом для України. Адже в ньому взяли участі ті, від кого значною мірою залежить ситуація на вітчизняному ринку праці, а саме представники роботодавців, профспілок, служб зайнятості тощо. У ході багато?стороннього діалогу про?аналізовано широке коло питань і проблем, характерних для сьогодення.  

Ні для кого не таємниця, що втратити роботу нині — просто катастрофа. Знайти нове місце, куди докласти працю рук чи голів своїх, за теперішніх реалій людям дуже важко. Йдеться навіть про висококваліфікованих спеціалістів із чималим стажем. А що вже казати про молодих фахівців без досвіду роботи або людей старшого віку, які не мають достатньої кваліфікації і не затребувані на ринку праці? І так звані оптимізації й скорочення працівників на багатьох підприємствах України тривають. Нікуди не подінемося від того, що лави безробітних і далі поповнюватимуться.  

Куди піти, куди податись, де на роботу влітку влаштуватись? Над цими питаннями сьогодні замислюється чимало старшокласників чи студентів під час канікул. Більшість віддала б перевагу роботі біля моря, де можна і грошенят трохи заробити, і відпочити. Натомість роботодавці недосвідченій молоді пропонують попрацювати офіціантом, барменом, продавцем морозива чи квасу. 

Сьогодні питаннями трудового законодавства займаються різні інстанції. Щоб перевірити, як приймають людей на роботу, в яких умовах вони працюють, чи вчасно їм виплачують зарплату і чи правильно звільняють, на підприємство повинні прийти не менш як п’ять представників контролюючих органів. Кожен перевіряльник інспектує свою маленьку частину, а «слона» може й не помітити. А роботодавці цим досить уміло користуються.
Щодо ситуацій, коли працедавці свідомо обманюють співробітників і державу, економлячи на фонді заробітної плати, відповідно і на платежах до Пенсійного фонду, то ними повинна займатися податкова, куди найчастіше і прямують громадяни, яким не заплатили зароблені гроші.  

Майже 90% старшокласників, за даними опитувань, по закінченні школи прагнуть вступити до вишів. Значно менше випускників шкіл, які хотіли б стати токарями, електрозварниками, столярами тощо. Хоч на сучасному ринку праці якраз такі спеціальності й мають неабиякий попит: як можна, приміром, уявити будівництво без штукатура, лицювальника-плиточника чи виготовлення тістечок без кондитера?
Аби продемонструвати, яких насправді потрібних і цікавих професій навчають в училищах, управління професійної освіти департаменту освіти і науки КМДА влаштувало вже традиційний «Ярмарок професій».