Йдучи розраховуватися за борги за електрику, почав згадувати отримані колись навички роботи електромонтером: може, згодиться. Навіть прихопив відповідне посвідчення. І даремно. Бо моя кваліфікація керівнику управління міських електричних мереж була до лампочки.

Спитаєте, від чого? Від бажання мати осину талію та стрункі стегна. Зазвичай жінки, не бажаючи докладати жодних зусиль, мучити себе елементарними фізичними вправами, піддають організм хімічним тортурам. Слабка стать йде найкоротшим шляхом - і ковтає пігулки для схуднення.

Готуючи матеріал про подвиг прикордонників, які у липні 1941 року стали на шляху німецької танкової колони, натрапив в Інтернеті на сайт "чорних археологів". Судячи з їх переписки, місце колишнього бою на висоті Кругляк під Попільнею нині перетворилось на справжній клондайк для бажаючих відкопати військові раритети. Втім, на Житомирщині, яка влітку 1941 року та з листопада 1943 по січень 1944 року була ареною запеклих боїв, подібних до Кругляка місць, як то кажуть, з лихвою. Саме вони щороку "приманюють" численних горе-"пошуковців" як з України, так і з ближнього і навіть дальнього зарубіжжя. Тим більше, що їхня діяльність під жодну зі статей Кримінального кодексу не підпадає.

Великі спортивні перемоги не даються абияк. Таланти треба спочатку віднайти й виплекати. Без підтримки дитячого спорту не буде спорту високих досягнень, якими залюбки пишаються уряди і держави. Це аксіоми, про які дедалі частіше забувають. 

"Нічого собі бідні українці живуть! Що ти так багато води в бутлях купуєш? Вже борщ можна й на воді з-під крана зварити", - приговорювала моя подруга, яка вперше за десять років приїхала "з-за бугра", з Європи, куди колись відправилася на заробітки, втекла від хронічної бідності життя українського інженера. І тепер, повернувшись і спостерігаючи наші нові звички, коли за вікном починає сигналити машина, що привезла питну воду, і ти поспішаєш з порожніми пляшками, аби заповнити їх "найчистішою, прямо з мінерального джерела" вологою, подруга насміхалася наді мною. 

Останнім часом в телерадіоефірі набула популярності пісня: "Де ти раніше був?" Саме ці слова спливали у пам'яті, коли нещодавно на слуханнях у Верховній Раді, присвячених ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, слово брав народний депутат. Пафосу, добре поставленого голосу, ефектних жестів не бракувало. При цьому складалось враження, що людина вранці відкрила для себе несподівані факти і тепер поспішає поділитись ними з іншими. Депутати хотіли, щоб їх чули. Чому ж п'ять останніх років - до 20-річчя Чорнобильської трагедії було підготовлено національний звіт на цю тему, в якому аналізувалась ситуація і робився висновок, що і з закриттям станції, і з будівництвом укриття, і з захистом населення не все гаразд - змарнували? Причина одна: не виконуються закони. Хто має контролювати процес? Правильно, Верховна Рада. Що зроблено за п'ять останніх років? 

"Я йду з дому і вже не повернуся", - з таким рішенням підлітків часто стикаються в багатьох благополучних родинах. Що коїться з нашими дітьми? Вони мов відірвані від дерева листки - неуважні, дратівливі, думають зовсім не про навчання. А ще агресію вихлюпують на своїх же однокласників, причому фіксують усе це на мобільні телефони. Щоб потім передивитись із насолодою, комусь показати і вкотре посмакувати зйомками знущання над слабшими. Про це поскаржилась своїй знайомій вчителька, а у відповідь почула: "Вдома діти поводяться не краще". 

Добрий десяток років тому німецький журнал "Шпігель" назвав Рівненщину "атом-штатом". І пояснив читачам: це єдина територія в Європі, яка перебуває під постійним "прицілом" двох АЕС - Рівненської та Хмельницької. Відповідно Володимирецький та Острозький райони області майже цілком належать до зон спостереження цих станцій, котрі в 2004 р. "приросли" новими енергоблоками. А наприкінці 2010-го вперше в історії України продовжено термін експлуатації першого енергоблока РАЕС на чверть століття. Жителі зони спостереження Рівненської АЕС не протестували: адже тут, на атомній, працюють їхні діти... 

Хотілося б вірити, що тему щойно обнародуваного опитування - чи почуваємось ми щасливими - соціологам підказала весна. Та з огляду на малоприємні відсотки наявності цього обов'язкового для щоденного уживання "продукту" у наших співвітчизників з'являються підстави для сумнівів.

Ні для кого не буде одкровенням, що сфера сервісу у нашій країні існує лише номінально. Головний і найбільший її недолік - невідповідність цін рівню наданих послуг. І я вже звикла ставитися до цього по-філософськи, проте навіть терпіння філософів має межі.