Назва "Чорнобиль" походить від полин-трави. На тому місці, де стоїть Чорнобильська АЕС, у XІІІ столітті об'єднані українсько-литовські війська здобули першу значну перемогу над монголо-татарськими загарбниками. Тобто місце для прогресу вибрали на кладовищі. А там, як відомо, крім каплички нічого не будують. На це звернув увагу поет Степан Руданський, який ще в 1857 році у вірші "Над могилою" писав, що в степах, де гриміла козацька сила, споконвіку лежала козацька могила. Її зруйнували, і тепер... 

Цвітуть абрикоси - ще кілька днів протримається не дуже тепла погода. А в квартирах батареї вже відключили. Зате теплоенергетики зітхнули з полегшенням: "Відмучились!" Інакше, ніж муками, цьогорічний опалювальний сезон назвати не можна. Споживачі відчули "тепловий удар" на своїх гаманцях, а теплоенергетики - на всьому. Без серйозних аварій пройти сезон - це вже досягнення, з огляду на стан мереж і обладнання. Для ТКЕ подорожчання газу стало не меншим "тепловим ударом", ніж для споживачів. Хоч тарифи й зросли, та все одно вони покривали собівартість витрат на опалення в середньому на 62%. А відтак теплоенергетики, отримавши оплату за свої послуги, дуже довго думають, як же ці гроші прилаштувати, щоб і за газ розрахуватися, і зарплату працівникам заплатити, і хоч щось на ремонти залишити... Це в них виходить погано - левову частку грошей "з'їдає" оплата за газ, а те, що лишилось, - хіба що на латання найнагальніших дірок... 

Пам'ятаєте відому фразу Штірліца із "Сімнадцяти миттєвостей весни": "Більше всього на світі мені шкода старих та дітей. Вони є найбеззахиснішими"... 

Було б сумно жити, коли б не соціологи зі своїми дослідженнями. Останнє на часі не так розвеселило громадськість, як ще раз вказало нам на невиліковну суспільну виразку з глибокими метастазами, ім'я якій - корупція. 

Знімімо головні убори. Вклонімось. Без зайвих слів, без театральних жестів. Так, щоб серцем зігріти серця. Пробудімо в очах якщо не радість, то хоча б надію. Перед нами - Великомучениці. Чорнобильські вдови. Більшість з них втратили свою половинку у розквіті сил. Коли багато хотілось і моглось, любилось і здавалось, що щастю не буде кінця, а радості додаватиметься. Хто мріяв про дітей, а хто - уже й про онуків. В одну мить усе обірвалось. Вони, не показуючи відчаю на людях, а вночі, зарившись у подушку, щоб рідні не чули плачу, плакали, проливали ріки сліз. А життя тривало. І вони мали бути на висоті, хоча й залишились на одному крилі. І лише вони, жінки, які випили чашу горя сповна, знають, як це важко. 

Лише від життя собачого собака буває кусючим. У словах цієї невибагливої пісеньки ховаються сотні трагедій не лише собачих доль, а й людських. Бо хочемо ми того чи ні, а споконвіків пов'язані правічними вузами з нашими чотирилапими вірними охоронцями, друзями і... небезпечними ворогами. Адже тільки від кожного з нас залежить бути Шарику, Тузику або Дружкові сімейним улюбленцем чи зацькованим людською бездушністю хворим, озлобленим нічийним псом, готовим вчепитися мертвою хваткою... 

"Є дві гри. Одна - джентльменська, а друга плебейська, корислива, гра всякої наволочі". Так Федір Достоєвський свого часу пояснював сутність азартних ігор, що грунтуються на миттєвому збагаченні і такому ж миттєвому програші. Хоча саме він, визнаний майстер внутрішнього психоаналізу людини і водночас нестримний гравець, дуже добре усвідомлював: ця згубна пристрасть зрештою призводить до морального каліцтва. Проте зізнатися в очевидному - що йдеться про бізнес, заснований на маніпулюванні людськими пристрастями, - письменник не зумів.

Я закінчувала школу у Дніпродзержинську, мешканці якого разом із свідоцтвом про народження отримували "мітку" земляків Небожителя. Це сьогодні про нього нагадує хіба що сценічний псевдонім Вєри Брежнєвої, а раніше - то була справді мітка! У нас розпитували про його будинок, про колишніх жінок і юнацькі походеньки, наче ми могли були свідками того. Але байками дніпродзержинець міг здобути певну славу в компанії. У мене теж була своя байка (цілком правдива, до речі!) - про те, як мене не взяли на відкриття його бюста.

Закономірність, яку не враховує влада: рівень культури людей впливає на витрати з утримання комунального господарства. Скептик одразу ж зауважить: "Який, приміром, зв'язок між ремонтом тротуару і вихованістю громадянина?" Прямий. При цьому додається ще й медичний аспект проблеми. Простий приклад. Щодня лише в столиці сотні (якщо не тисячі) багатотонних автомобілів, аби зекономити бензин, розвозять пішохідними доріжками і газонами до кіосків, частина яких теж незаконно розташована в непередбачених місцях, в основному, пиво і воду. Вони розганяють пішоходів, руйнують покриття, а на місці газонів утворюють мертву зону. Весною латання вибоїн і відновлення трави вимагає додаткових коштів. Врахуймо й інше: горе-водії, здіймаючи куряву, забруднюють повітря. А це - додатковий удар по здоров'ю пішоходів.

Такий збіг: нині обговорюються і проект "Концепції мовної освіти в Україні", і біометричні характеристики осіб у нових закордонних паспортах, які мають у нас запроваджуватися. Проте ми, українці, унікальні не лише обрисами на пальцях чи сітківках очей, які в кожного із землян неповторні.