Як відомо, право на придбання помешкань за програмою "Доступне житло" мають лише ті, хто стоїть на квартирній черзі. Та чи всі "програмні" квартири дістануться саме черговикам? Адже не всі мають гроші на помешкання навіть за пільговою ціною.

Ця історія почалася ще минулої зими... Коли температура впала нижче 0 градусів, у під'їзді будинку, де я мешкаю, стали відбуватися дивні речі. Спочатку перечіплювалася через... гору накиданих біля поштових скриньок використаних одноразових шприців. Дивно, але самих наркоманів я ніколи не зустрічала. Здавалося, хтось навмисно нас у цьому переконує.

Два роки тому довелось мені у своїй журналістській практиці зіткнутися з жахливою темою. В селі помер самотній чоловік і пролежав у своїй хаті майже два місяці, поки пацюки не залишили племінниці, що жила за сто кілометрів, на поховання одні лиш кістки.

Село те було із сільрадою, але без голови - священик, війт і дільничний міліціонер доїжджі.

Днями почула страшну новину: на Кіровоградщині батьки-пияки заморили голодом півторамісячну дівчинку. Цинізм ситуації ще й у тому, що пиячили вони на дитячі гроші. Тобто оформили виплату допомоги при народженні дитини, і відразу, як кажуть, не відходячи від каси, взялися до справи, забуваючи годувати немовля. Позаяк жертва була вже п'ятою дитиною у горе-родині, очевидно, там і раніше не шукали інших джерел прибутку. 

Весна, брак вітамінів, фрукти дорогі, овочі заморські. Рука ніби сама собою тягнеться до печива, цукерки, кекса... Незайве при цьому звернути увагу не лише на яскраву обгортку, всілякі вишеньки-черешеньки, а й те, що хоча й дрібнюсінькими літерами і цифрами, та все-таки написано на коробках та пачках. Маю на увазі склад, або як називають ці дані про вміст продуктів, з яких виготовляються ті чи ті солодощі, - інгредієнти.

Багато талановитих людей виростила Україна. Серед цієї краси, оповитої смутком, народився поет Божої волі - Тарас Григорович Шевченко.

Доля не дала згинути цьому непересічному талантові. Прожив мало, усього сорок сім років, але твори його осявають нам шлях на багато століть. Неабияку роль у долі та житті поета відіграв наш рідний Київ: у Тарасових творах місто згадується майже п'ятдесят разів.

Старі будинки - то суцільний жах! Чимало людей навіть у столиці живуть у подібних "сталінках" чи "хрущівках", споруджених понад 50 років тому, а отже прекрасно мене розуміють. Увесь час якісь негаразди: то труби засмічуються, то дах протікає, підвал підтоплюється, остання штукатурка зі стін осипається, замок на дверях під'їзду "заїдає" тощо. Та в кожного такого "старигана" є й своя "найболючіша хвороба". У моєму випадку це спрацьована електропроводка.

У жительки села Малий Шпаків Рівненського району Олени Боровець - семеро синів. У 2004-му, коли познайомилася з цією працьовитою сільською родиною, в Україні лише запровадили звання "Мати-героїня". От я й запитала сільського голову Михайла Войтовича: "Чому ви не ініціюєте присвоєння матері, про яку так гарно відгукуються в селі, цього почесного звання?" "Добре, зініціюємо", - почула у відповідь.

Стиль "ретро" Париж вкотре піднімає на щит. Цього разу не стільки в моді одягу і парфумів, як у соціально-економічному житті. Про це нещодавно заявив президент Франції, звертаючись не лише до свого народу, а й до всіх країн Європейського Союзу. Оскільки тамтешня мода багатьом з нас до вподоби і всі ми хочемо жити "як там", варто знати, що турбує цивілізований світ. Так от, президент Франції заявив, що ринок треба регулювати, бо ціни накручують спекулянти. 

Пили собі дід та баба. І син Іван-Випиван від них не відставав. А куди подінешся? Бо тільки за поріг ступиш, Зелений Змій уже тут як тут - на білбордах та рекламних вивісках.

- Ну що, - лукаво підморгує, - битися, Йване, будемо чи миритися?

- Та де там уже битися, - крекче бідолаха і за голову тримається. - Звісно, миритися...

І тільки наймолодший з родини - Івасик не вживав спиртного ні краплі. Хоча у спадок від татуся отримав прізвисько Випивасик.