Великий барвистий натовп заполонив приміщення, ніби річка, котра вийшла з берегів і розтеклася навсібіч. У вирі закрутило стільці, що скромно тулилися під стіною, і прибиральницю зі шваброю та відром, і молоду матусю з немовлям на руках… Під кабінетами спеціалістів утворилися живі мурашники, тож розібратися — хто по запису, а хто в «живій» черзі і чи є шанс потрапити до лікаря, — практично неможливо. 

Ранок, сонце, вихідний. Їду на дачу. Підходжу до зупинки дачного автобуса в момент, коли він ось-ось рушить. Стати однією ногою ще можна. Ризикнути? Ні. Душа і тіло роблять вибір за мене. Почекаю наступного рейсу, подумаєш — сорок хвилин. Зате буду першою. 

Люди підтягуються активно. Народ дачний, міський, вихований. Займають чергу і розходяться, ховаючись у тінь або побігши до найближчого магазину. Дуже культурно просять: «Посторожіть, будь ласка, сумки та скажіть, що чергу займали». Разом із бабусею, яка зайняла за мною, погоджуємося, беремо на себе відповідальну громадську місію стежити за чергою й чужими речами.

Днями на засіданні колегії Сумської ОДА було озвучено доволі резонансне рішення про вихід обласної державної адміністрації зі складу співзасновників обласної громадсько-політичної газети. Тож відтепер їх залишається двоє: обласна рада та колектив редакції.

До голів райдержадміністрацій пролунав заклик наслідувати цей приклад, щоб ті також відмовилися від співзасновництва у місцевих комунальних виданнях. 

Калейдоскоп подій змінюється настільки стрімко, що годі за ними встигнути простежити, не те щоб хоч якось їх проаналізувати. Події набігають одна на одну, витісняються іншими, як кульки у барабані для жеребкування.

Минулими вихідними ще не встигли усвідомити повідомлення про кончину Предстоятеля УПЦ МП митрополита Володимира, як уже схвилювали події на сході: сили АТО визволили Слов’янськ та інші містечка Донбасу, натомість терористи посунули на Донецьк і Луганськ. У цей час чимало киян і гостей столиці зібралися у Національному парку «Феофанія» на 11-й Міжнародний фестиваль «Країна мрій». 

У нас була «крута» профспілка. Ще б пак — редакційна! Бо перед Новим роком і до великих революційних свят вона вибивала для нас пайки. Нічого дивного в цьому немає: народи, перегодовані ідеологією, як правило, недоїдають. Ми винятком не були. 

Він був наше Сонце. Я не належала до його близького кола (інтерв’ю не враховую), але належала до кола, ближчого за яке в нього не було. Багато років Великий піст починався з Прощенної неділі і з вечірні перед нею і його благословення. А Страсна п’ятниця й винесення плащаниці — це завжди його проповідь. А на саму Пасху ми, кожен парафіянин Трапезної чи Успенського, отримували з його рук великоднє яйце. 

За злочинні помилки політиків розплачуються прості люди по обидва боки кордонів. Виявляється, страшилку про бандерівців російська пропаганда почала готувати ще кілька років тому. Про це свідчить моє спілкування з росіянами, які перебували у відрядженні під Києвом у квітні 2011-го. 
У бучанському таборі відпочинку «Джерело» тимчасово мешкали пілоти та авіатехніки однієї з російських авіакомпаній, які проходили навчання з обслуговування тодішнього спільного російсько-українського літака Ан-148 — пасажирського середньомагістрального реактивного лайнера нового покоління. Було прийнято рішення взяти це повітряне судно в експлуатацію.

Народна поговірка, що колись народилася у селі, — «Моя хата скраю, я нічого не знаю», — стала актуальною і для великих будинків у містах. 
Чомусь більшість з нас, хто мешкає у цих будинках, вважає, що по один бік вхідних дверей треба прибирати помешкання, а за дверима у під’їзді — нехай хоч потоп. Але ми теж ходимо у під’їзді, піднімаємось сходами, користуємось ліфтом, і сусіди нерідко зустрічаються, спілкуються… Проте прибирати після себе хоча б вуличний бруд далеко не всі вважають за потрібне. Більше того, ще й дехто навмисно смітить у ньому.

Чому ми втратили Крим, допустили збройне протистояння в Донецькій і Луганській областях? Політики пояснюють усе зовнішнім чинником й уникають аналізу внутрішньої ситуації в державі останні кілька десятиліть. А одне від другого невіддільне. Однак визнати внутрішні причини сьогоднішніх бід людям, що були при владі з початку незалежності, означає зізнатись у власних недоглядах, недоробках, а для багатьох із них — не секрет — і в зловживаннях. 

— Вам потрібно здати водомір на перевірку, — заявила мені з віконця співробітниця водоканалу, виписуючи нову книжку.

— Як це робиться?

— Зніміть водомір і принесіть з паспортом на перевірку. Але спочатку зателефонуйте нам, попередьте про зняття і після перевірки слід прийти, подати заявку на опломбування.

— І хто мені це все зробить?

— Невже у вас нема кому зняти водомір? Перекрийте воду і відкрутіть його. Або покличте слюсаря з ЖЕКу. Ось тут у книжці я вам усе написала.