Захід демонструє справжню єдність і солідарність з Україною в умовах війни з росією, попри побоювання, що так не станеться. Україна може вступити в ЄС у перспективі років, а не десятиліть, натомість членство України в  НАТО стає реальним після вступу до Альянсу Фінляндії та Швеції. Війна росії проти України може бути тривалою. Такими думками в інтерв’ю власному кореспондентові Укрінформу поділився експрезидент Польщі (1995—2005) Александер КВАСНЄВСЬКИЙ.

Удень 9 березня цього року в квартирі Ані Бокової, яка жила в місті Шостка Сумської області, пролунав дзвоник. Її чоловік попросив у неї пробачення. Сказав, що втратив ногу, бій триває, джгута немає. Він стікав кров’ю. 
39-річний штаб-сержант Національної гвардії України був одним із 40 українських військових і представників місцевої тероборони, які зупинили в селі Залісся (Броварський район Київської області) колону з 85 російських танків. Це за 30 км від Києва.

 Нинішній час вимагає від українців знати більше про життєпис світочів свого народу, до того ж правдивий, очищений від радянського чи російського ідеологічного трактування. Відкривати сутність життя, творчості, діянь видатних постатей узявся письменник, науковець, громадський діяч з Тернополя Олег Герман. На новій медіаплатформі українського культурного мовця Ukraine Forever він розпочав проєкт «Легенди України». 

 Ці 25 світлин Дмитра Козацького важать, вочевидь, більше, ніж багато томів того, що буде написано про цю дику війну ХХІ століття. Бо в кожній з них навіки зафіксовано мить надзвичайної мужності, нестерпного болю і водночас незламності українського духу. Тільки погляньте в очі наших захисників! Вони випромінюють світло. Навіть у тих, кого фізично знівечили ненажерливі рашисти. 

Сергій Чудинович — один з найяскравіших (і за градусом ініціативності, і за рівнем богословського інтелекту та здатності розбудовувати громаду) священників півдня України. Але його відверта проукраїнська позиція не залишала йому шансів на мирне співіснування з окупантом. росіяни його заарештували в Херсоні, але згодом відпустили, і він вже на волі записав відео.

Повномасштабна російсько-українська війна не стала перепоною для того, щоб із ювілейними концертами до Києва та Львова завітав легендарний скрипаль Олег Криса. Хоч початкові плани туру були із значно ширшою географією. Однак маестро щасливий, що із сином-диригентом Тарасом доїхав в Україну зі США, щоб музикою підтримати рідну країну, яка мужньо протистоїть російським військам, здобувши вже чимало тактичних перемог.

 Наталія Басараб з Тернополя — художниця, лялькарка. Себе називає натурою романтичною, отже від її творчості — чи то лялькарства, а чи живопису — завжди віє емоційною піднесеністю, мрійливістю, казковістю, лагідністю, світлістю, барвистістю і, звісно ж, любов’ю. Любов’ю до людини, природи, прекрасного. Вона створила колекцію ляльок акторів, кіногероїв і навіть збірний образ журналіста. Написала сотні графічних і живописних робіт, вражала, зокрема й закордон, картинами з пір’я.

Тернополець Василь Паславський 51-річчя зустрів на фронті. Він не міг не стати на захист рідної країни, коли рашистські варвари стали коїти на українській землі немислиме, вбивати мирних людей, знищувати наші міста й села. Сказав без жодного пафосу: «Я не лежатиму на дивані й не дивитимусь по телевізору новини, не ховатимусь у підвалах під час повітряної тривоги»
Зголосився до територіального центру комплектування та соціальної підтримки й за три дні вирушив на війну. Білопінного квітучого травня він загинув.

12 червня 2019 року, коли мені з невеличкою групою колег пощастило побувати в багатьох науково-виробничих підрозділах Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» імені М.К. Янгеля, тут перебували з візитом майже 20 так званих політичних радників із посольств країн-членів Євросоюзу. Тобто в янгелівців та їхніх сусідів — ДП «Південмаш» імені О.М. Макарова, які розташовані в місті Дніпро, є чим цікавитися іноземцям. 

Я познайомилася з угорською журналісткою, редакторкою телеканалу ATV Ільдіко Епер’єші минулого літа в Києві у пресцентрі саміту «Кримська платформа». Після знайомства і обміну враженнями про саміт Ільдіко розповіла мені, що 2018 року побувала на сході України і разом з українським колегою Олександром Качурою написала документальну книжку «Шмаття війни. Донбас». Її героями стали безпосередні свідки війни: добровольці, парамедики, солдати, жителі сірої зони. З їхніх життєвих розповідей у книжці склалася правдива історія про те, хто 2014-го приніс війну в нашу країну і як усі ці роки Україна намагалася стримати російську навалу.