Філософи стверджують, що потрібно для щастя. Завдання вченого — розробити шляхи досягнення мети. Вищий пілотаж — не лише сказати, як, а й власним прикладом показати спосіб досягнення результату.
Слова, винесені в підзаголовок, належать Григорієві Сковороді. Вони чи не найкраще характеризують ректора Київського національного університету технологій та дизайну академіка НАПН України доктора економічних наук професора Івана Грищенка. 

 Якщо будете в Рівному, то в центрі міста неодмінно зустрінете цього чоловіка: стрункий, підтягнутий, із козацькими вусами, в елегантному пальто та своєму неповторному крислатому капелюсі. Одразу видно: перед вами — митець. Це заслужений діяч мистецтв України завідувач кафедри музичного фольклору Рівненського державного гуманітарного університету (РДГУ) краєзнавець і поет, лауреат не одного десятка різноманітних титулів та нагород Богдан СТОЛЯРЧУК. Утім, до регалій та слави він цілком байдужий. А ось вогник цікавості, неймовірної працездатності та, сказати б, легкості на підйом не згасає: таким він був у 40, 50, 60… Таким є і в поважних 75.

 Василь Добош, який живе на околиці села Вонігове, що в Тячівському районі на Закарпатті, зустрічав нас біля хвіртки: однією рукою відчиняв її, а другою куйовдив  густу шерсть теляти. Бо разом з ним пильнували гостей аж семеро піврічних теличок і бичків — неначе прилипли до свого господаря, не бажаючи відходити вбік.
Поведінка тварин промовиста, однак поверхове знайомство — не для нас, бо приїхали, щоб дізнатися більше про фермера, про якого в районі кажуть, що нагадує Дон Кіхота. Вважають його одвічним борцем за правду.

 Осінь стала визначальною порою року в житті славетної співачки Соломії Крушельницької. Адже саме восени, 23 вересня 150 років тому, в с. Білявинці на Тернопільщині вона народилася і відлетіла у вічність у Львові 16 листопада 1952 року. Їй судилося стати відомою на весь світ, тривалий час жити в Італії, виступати на сценах багатьох європейських країн, а також у США, Канаді, Аргентині, Чилі, Єгипті. Але Україна завжди була в її серці, свої концерти вона закінчувала українськими піснями.

 3 грудня виповнюється 300 років з дня народження Григорія Сковороди — українського філософа, просвітителягуманіста, поета й педагога. Попри війну, ювілей відзначатимуть на державному рівні. Таке рішення прийняв Кабінет Міністрів під час засідання 12 жовтня. Міністерство культури та інформаційної політики України сприяло тому, що дата ювілею видатного українця увійшла до переліку ювілейних дат ЮНЕСКО 2022 року.

 Леся Воронюк ще студенткою у Чернівецькому університеті за­початкувала День вишиванки, який згодом став міжнародним. І третьо­го четверга травня уже більш як де­сяток років усі свідомі українці на­магаються національним одягом по­казати належність до єдиної нації. Нещодавно ця ініціатива отримала визнання: стала лауреатом, а також отримала головну відзнаку — пре­мію Європейської спадщини «Єв­ропа ностра 2022 року», премію сус­пільного вибору (European Heritage Awards/Europa Nostra 2022 року, Public Choice Award).

На сайті електронних петицій офіційного інтернет-представництва Президента України 21 вересня опубліковано петицію про «Присвоєння майору Лисенку Євгену Вадимовичу, командиру військової ескадрильї військової частини А0959 звання Герой України (посмертно)». Авторка петиції — дружина загиблого льотчика, уродженця села Ротмістрівки Черкаського району Катерина Лисенко.

Сергій Ваганов до середини березня цього року жив у Маріуполі, а відтоді весь час перебуває в Ужгороді. Дипломований лікар уже кілька років як знайшов своє покликання у фотографії. 2014го в його життя увійшла російськоукраїнська вій­на, змусивши фіксувати її перебіг від самого початку. Нині він хоч і на заслуженому відпочинку, не полишає фотоапарата. Світлини Сергія Ваганова воюють і захищають інтереси Віт­чизни.

 Як уживаються в одній особі журналіст і письменник? Це, виявляється, найдужче цікавить читачів чи колег. Їй-бо, до пуття і сам не знаю. Проте впевнено відповідаю, що оті двоє постійно шукають третього. Сміються. Хоч у жарті зазвичай тільки частина жарту. Бо третій жанр — це публіцистика, без якого на нинішньому інформаційному фронті ніяк не обійтися.
Народився я і виріс у південному сонячному Запорізькому степу, де гарно родять не тільки пшениця, ячмінь та кущі, а й сміх. Гумор і сатира, підозрюю, в мені прижилися від батьків, дідів та всіх інших нащадків. Пам’ятаю, малим допитувався в дорослих, чому мене всі звуть «кущик». 

 Митці Закарпаття, які входять до Національної спілки художників України, в усі часи відзначалися самобутністю, багатожанровістю творчості. Широкі міжнародні контакти, спадкоємність поколінь — це теж про них. Про те, чим живе нині закарпатське мистецьке середовище, – розмова кореспондента «Урядового кур’єра» з головою обласного відділення НСХУ Борисом КУЗЬМОЮ.