Одне з того, що найбільше вражає, коли потрапляєш за кордон, — кількість людей на візках. Чи спілкуються вони за келишком вина в кафе, чи прогулюються вулицею, чи купують багет у крамниці — в будь-якому разі живуть звичайним життям.

А в нас? Будь-яка недієздатність — це фактично вирок: власна домівка стає в’язницею, треба довічно залежати від сторонньої допомоги. 

Сумський обласний центр служби крові широко знаний не тільки в Україні, а й за її межами. Ось і недавно тут побували гості з Індії — директори компаній Trigenesis Капіль Кумар та Plasmagen Ранжит Ажманіні, які разом з представниками ПАТ «Біофарма» вивчали досвід роботи з відбору крові, заготівлі, заморожування, зберігання плазми тощо. Особливу увагу закордонні колеги звернули на систему контролю якості, етапи реконструкції центру, препарати, які тут виробляють, відмінності від інших станцій крові. 

На екрані в залі президії Національної академії наук, де відбувається презентація програми «Довголіття-кардіо», — два фото. З одного позирає новонароджене блакитнооке дитя. На іншій — зморщена, мов печене яблуко, сторічна бабця нафарбованими яскраво-червоними губами хвацько задуває свічки на торті.  

Досі в Україні за державний кошт лікарні й поліклініки можуть купити акулячі хрящі та витяжки екстрактів різних рослин — препарати, можливо, для когось і помічні, але такі, що не мають ні доведеної клінічної ефективності, ні безпечності, зате часто з кількома нулями на ціннику за одну упаковку.  А хто знає тих щасливців, котрі, звертаючись по допомогу,  отримали б препарати в лікарні безплатно? 

З Георгієм Васильовичем ми зустрілися наприкінці минулого року, одразу після його 80-річчя. У кабінеті було не пройти: численні букети — своєрідні символи поваги, найкращих побажань, вдячності від співробітників, пацієнтів, друзів. За довге життя у професії Георгій ГАЙКО, здається, досяг усіх вершин. Але, за словами колег, не втратив головного в лікарській практиці — людяності.  

Наприкінці минулого року  до смертей, що спіткали дітей на уроках фізкультури, додалася ще одна: у школі Бердянська померла 12-річна дівчина. Мало кому вдається протистояти емоціям, які накривають, коли йдеться про смерть. Невимірно  важче, коли  про  раптову  та дитячу. В чому причина? Чи можна було уникнути її? Ці та інші  запитання  виникають щоразу, коли  траплялися трагедії. Кілька років тому від них намагалися захиститися, спростивши нормативи на уроках фізкультури. Проте смерті  не  припинилися. Нині фахівці  остаточно  визначили їх причину: це наслідок гіпертрофічної кардіоміопатії — генетичного захворювання, яке може передаватися спадково.  Саме воно — найчастіша причина смертності дітей, підлітків і молодих спортсменів. «Трагедія може статися  не  лише під час фізичних навантажень. Але  ті резонансні раптові смерті, про які говорять у ЗМІ,  спричинені  саме цією недугою. Це з’ясувалося тільки під  час  розтину», — розповів «УК» головний кардіохірург МОЗ доктор медичних наук Костянтин Руденко.   

Понад 70% дітям віком до року зробили щеплення проти туберкульозу (БЦЖ), 61 — від поліомієліту, 21 — для профілактики кашлюку, дифтерії та правця. Майже половину вакциновано проти кору, паротиту і краснухи та 29% — проти гепатиту В. Про це журналістам розповів заступник начальника управління громадського здоров’я МОЗ Сергій Платов. За його словами, ще півроку тому цифри були втроє-вп’ятеро нижчими. «Якщо темпи збережуться, то на кінець року зможемо вийти на досить оптимістичні показники, хоч ще далекі від 95% охоплення», — сказав він, наголошуючи, що майже всі вакцини є в наявності. 

Між «знати» і «робити» — прірва. Тож зовсім не ідеалізуючи роботу нинішньої команди Мінздоров’я, не можна не помітити фактів, які дають змогу зробити обережний прогноз, що два десятиліття дискусій нарешті перейдуть в реальну реформу системи.  З-поміж іншого саме ця  команда цього року запускає на первинній ланці принцип «гроші ходять за пацієнтом» та повертає реімбурсацію. Саме вони, проходячи тернистий шлях узгодження з профільним парламентським комітетом законопроекту № 2309, що має забезпечити автономію лікарень, паралельно власними силами запроваджують зміни, на які давно очікують керівники лікарень. Ідеться, зокрема, про скасування наказу МОЗ № 33, що дало змогу головним лікарям впорядковувати штат, та зміни до постанови Кабінету Міністрів № 228. Саме з останнього ми й почали розмову із заступником міністра охорони здоров’я  Павлом КОВТОНЮКОМ. 

«Не їжте багато — помрете, не пийте багато — помрете. Ніхто не вірить. А знаєте чому? Бо я не додаю слово «завтра», — казав лікар Джул з «Хрещеного батька». Просвітницька робота серед людей — чи не найбільша частина профілактичної медицини, і саме внаслідок відсутності її у нас — величезна кількість інфарктів й інсультів, критично низький рівень вакцинації, ми — в п’ятірці за рівнем захворювання на мультирезистентний туберкульоз у Східній Європі та Центральній Азії. 

На робочому столі розробника теорії та практики інформаційно-хвильової терапії (ІХТ) Миколи Колбуна стоїть статуетка Ікара — презент від ДП «Антонов». На цьому підприємстві Микола Дмитрович колись проходив практику як студент факультету приладобудування Харківського авіаційного інституту і з тих пір підтримує стосунки з антонівцями. Його приладом «ІХТ-Поріг» тривалий час послуговуються в медчастині підприємства. Медицина в житті Колбуна гармонійно поєдналася з авіацією й космонавтикою. Прилади Миколи Дмитровича використовували під час реабілітації космонавтів, зокрема Павла Поповича.