Досі в Україні за державний кошт лікарні й поліклініки можуть купити акулячі хрящі та витяжки екстрактів різних рослин — препарати, можливо, для когось і помічні, але такі, що не мають ні доведеної клінічної ефективності, ні безпечності, зате часто з кількома нулями на ціннику за одну упаковку.  А хто знає тих щасливців, котрі, звертаючись по допомогу,  отримали б препарати в лікарні безплатно? 

З Георгієм Васильовичем ми зустрілися наприкінці минулого року, одразу після його 80-річчя. У кабінеті було не пройти: численні букети — своєрідні символи поваги, найкращих побажань, вдячності від співробітників, пацієнтів, друзів. За довге життя у професії Георгій ГАЙКО, здається, досяг усіх вершин. Але, за словами колег, не втратив головного в лікарській практиці — людяності.  

Наприкінці минулого року  до смертей, що спіткали дітей на уроках фізкультури, додалася ще одна: у школі Бердянська померла 12-річна дівчина. Мало кому вдається протистояти емоціям, які накривають, коли йдеться про смерть. Невимірно  важче, коли  про  раптову  та дитячу. В чому причина? Чи можна було уникнути її? Ці та інші  запитання  виникають щоразу, коли  траплялися трагедії. Кілька років тому від них намагалися захиститися, спростивши нормативи на уроках фізкультури. Проте смерті  не  припинилися. Нині фахівці  остаточно  визначили їх причину: це наслідок гіпертрофічної кардіоміопатії — генетичного захворювання, яке може передаватися спадково.  Саме воно — найчастіша причина смертності дітей, підлітків і молодих спортсменів. «Трагедія може статися  не  лише під час фізичних навантажень. Але  ті резонансні раптові смерті, про які говорять у ЗМІ,  спричинені  саме цією недугою. Це з’ясувалося тільки під  час  розтину», — розповів «УК» головний кардіохірург МОЗ доктор медичних наук Костянтин Руденко.   

Понад 70% дітям віком до року зробили щеплення проти туберкульозу (БЦЖ), 61 — від поліомієліту, 21 — для профілактики кашлюку, дифтерії та правця. Майже половину вакциновано проти кору, паротиту і краснухи та 29% — проти гепатиту В. Про це журналістам розповів заступник начальника управління громадського здоров’я МОЗ Сергій Платов. За його словами, ще півроку тому цифри були втроє-вп’ятеро нижчими. «Якщо темпи збережуться, то на кінець року зможемо вийти на досить оптимістичні показники, хоч ще далекі від 95% охоплення», — сказав він, наголошуючи, що майже всі вакцини є в наявності. 

Між «знати» і «робити» — прірва. Тож зовсім не ідеалізуючи роботу нинішньої команди Мінздоров’я, не можна не помітити фактів, які дають змогу зробити обережний прогноз, що два десятиліття дискусій нарешті перейдуть в реальну реформу системи.  З-поміж іншого саме ця  команда цього року запускає на первинній ланці принцип «гроші ходять за пацієнтом» та повертає реімбурсацію. Саме вони, проходячи тернистий шлях узгодження з профільним парламентським комітетом законопроекту № 2309, що має забезпечити автономію лікарень, паралельно власними силами запроваджують зміни, на які давно очікують керівники лікарень. Ідеться, зокрема, про скасування наказу МОЗ № 33, що дало змогу головним лікарям впорядковувати штат, та зміни до постанови Кабінету Міністрів № 228. Саме з останнього ми й почали розмову із заступником міністра охорони здоров’я  Павлом КОВТОНЮКОМ. 

«Не їжте багато — помрете, не пийте багато — помрете. Ніхто не вірить. А знаєте чому? Бо я не додаю слово «завтра», — казав лікар Джул з «Хрещеного батька». Просвітницька робота серед людей — чи не найбільша частина профілактичної медицини, і саме внаслідок відсутності її у нас — величезна кількість інфарктів й інсультів, критично низький рівень вакцинації, ми — в п’ятірці за рівнем захворювання на мультирезистентний туберкульоз у Східній Європі та Центральній Азії. 

На робочому столі розробника теорії та практики інформаційно-хвильової терапії (ІХТ) Миколи Колбуна стоїть статуетка Ікара — презент від ДП «Антонов». На цьому підприємстві Микола Дмитрович колись проходив практику як студент факультету приладобудування Харківського авіаційного інституту і з тих пір підтримує стосунки з антонівцями. Його приладом «ІХТ-Поріг» тривалий час послуговуються в медчастині підприємства. Медицина в житті Колбуна гармонійно поєдналася з авіацією й космонавтикою. Прилади Миколи Дмитровича використовували під час реабілітації космонавтів, зокрема Павла Поповича. 

У конференц-залі Українського дому було гамірно й людно. Англійська перепліталася з українською, громадські активісти, чиновники МОЗ, представники міжнародних організацій спілкувалися, очікуючи на звіт щодо міжнародних закупівель ліків на 2015—2016 роки. «Є над чим працювати, але такого прогресу в забезпеченні орфанників ліками ще не було», — відповіла на моє «Як ви?» голова спілки «Орфанні захворювання України» Тетяна Кулеша. 

В інтерв’ю «УК» головний дитячий імунолог Києва Федір Лапій розповів, чому саме в Україні виробники добре заробляють на ліках із недоведеною ефективністю; звідки взялася практика їхнього надмірного призначення; що потрібно зробити батькам і лікарям, щоб ініціатива МОЗ прижилася в кожній амбулаторії сімейної медицини; чи варто нині робити щеплення від грипу. 

Смерть — це природне продовження життя, казала баба Юстина в новелі Марії Матіос «Не плачте за мною ніколи». Певно, що так, але торкатися тієї частинки свідомості, де живуть думки про неминучу скінченність життя, не хочеться. Страшно. А той факт, що тяжко, невиліковно хворіти й помирати можуть діти, геть нестерпний.