На початку року світ сколихнула новина: у США від звичайної кишкової палички померла трирічна дитина. Лікарі намагалися врятувати її всіма (!) доступними антибіотиками, проте вони виявилися безсилими проти агресивної супербактерії. Незадовго до того в Неваді від бактеріальної інфекції, яка також виявилася стійкою до всіх 26 доступних у США антибіотиків, померла 70-річна жінка. 

Минуло півтора місяця, як розпочали втілювати в життя державну програму «Доступні ліки». Згідно з нею пацієнти мають змогу отримати в аптеках безкоштовно або з певною доплатою лікувальні засоби від серцево-судинних ахворювань, цукрового діабету ІІ типу та бронхіальної астми. На сьогодні, за словами віце-прем’єр-міністра Павла Розенка, у програмі беруть участь близько п’яти тисяч аптек (фактично учасником програми є кожен четвертий аптечний заклад), а кількість людей, що отримали ліки безкоштовно або за зниженою ціною, становить 700 тисяч. «На програму передбачено 500 мільйонів гривень, і це лише початок. Нині готуються зміни до держбюджету, де відповідна субвенція збільшиться щонайменше на 250 мільйонів гривень», — сказав віце-прем’єр-міністр. Як узяла старт потрібна справа в кількох областях, які перепони заважали її впровадженню, розповідають кореспонденти «УК».  

В одному зі столичних конференц-залів — як на дитячому майданчику: гамірлива непосидюча малеча гасає між рядами стільців, бешкетує й навіть грає у футбол. На стільці поруч зі мною — киянка Оля з чотиримісячним сином на руках. Триває Український тиждень імунізації, під час якого його ініціатор ГО «Батьки за вакцинацію» організував кілька тренінгів, а також зустріч для батьків із дитячим педіатром Євгеном Комаровським. Оля каже, що прийшла, аби нарешті докладно розпитати про те, як правильно робити щеплення синові. «Від дільничного педіатра, на жаль, нічого не можу добитися, та й кажуть, що вакцин немає». 

Донині український медик у звичайній комунальній поліклініці чи лікарні може сумлінно працювати і заробляти ну, скажімо, чотири тисячі гривень. А може взагалі не паритися — й отримувати ту саму суму. Де мотивація? Навіщо йому бути ввічливим із пацієнтом, витрачати власний час і гроші, аби навчитися новим методикам чи передплачувати якісний медичний журнал, зрозуміло, англомовний? 

Нині ключовими документами, які знову дають старт медичній реформі, влада визначила Концепцію реформи фінансування системи охорони здоров’я та Концепцію розвитку системи громадського здоров’я в Україні. Крім цього, Кабінет Міністрів ухвалив 10 постанов, які мають кардинально змінити систему охорони здоров’я. Вони стосуються багатьох аспектів діяльності лікувальних закладів, але в жодній з них не йдеться про поліпшення підготовки медичних кадрів. Тим часом відомо, що кожна реформа починається саме з кадрів. 

У дивовижні часи живемо: щороку держава збільшує обсяги замовлення (за останні кілька років на третину зросло й фінансування освіти) у медичних вишах, а дефіцит кадрів так і залишається вічною темою. За офіційними даними, 2019 року брак лікарів сягне позначки 18 тисяч осіб. Це, між іншим, річний показник випуску медиків у США — країні, вдесятеро більшій за населенням. Ми ходимо зачарованим колом: випуск дедалі більшої кількості лікарів — відтік кадрів — дефіцит, що компенсується ще більшим держзамовленням.  

Епопея з пакетом законопроектів щодо автономізації закладів охорони здоров’я, що тривала з липня 2015 року, нарешті закінчилася: за відповідний законопроект 2309а-д «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров’я» у четвер проголосувало 280 депутатів. Так Верховна Рада дала дозвіл реорганізувати заклади охорони здоров’я в комунальні та казенні некомерційні підприємства. 

У мережі з’явмлися перші карти аптек, які приєдналися до урядової програми «Доступні ліки». 

Програма поширюється на ліки від серцево-судинних захворювань, діабету ІІ типу та бронхіальної астми. Аптеки добровільно беруть участь у цій програмі, підписавши відповідний договір з місцевими органами влади, ідеться на сайті МОЗ. Крайнього терміну не визначають, тож аптеки зможуть приєднуватися до програми постійно. 

Народження моєї молодшої дитини 9 років тому обійшлося нашій родині у 800 доларів. Ці гроші ми, як і всі, хто народжує в комунальних пологових будинках, заплатили просто за те, що лікар прийняв пологи. При цьому про особливий сервіс не йшлося — ні про нормальну їжу, ні про післяпологовий догляд. На щастя, «мій» лікар сам подбав про все.