Здавалось би, що за подія — 160-річчя будівлі? Тим більше, що не всі перехожі нині навіть увагу на неї звертають. Бо є старіші, показніші. Та йдеться не просто про споруду. Про пам’ять, про те, що там відбувалось, і що та кого вона вивела в люди. Особливо це важливо знати в наш час, коли останні 20 років столиця України нещадно руйнується і втрачає свою неповторність. А історія кожного будинку поважного віку може так багато розповісти. Тож переступімо поріг Національного музею медицини, в приміщенні якого був Анатомічний театр Університету Святого Володимира.

Нині мало хто пам’ятає, що визволення України від фашистської окупації протягом тривалого часу відзначали… 8 жовтня. Саме цього дня війська 4-го Українського фронту, долаючи відчайдушний опір ворога в Карпатських горах, нарешті перетнули колишній радянський кордон.
Однак не зайве нагадати, що ця ділянка кордону стала радянсько-угорською вже після початку Другої світової війни та «золотого вересня» 1939 року. До цього Закарпаття входило до складу Чехословаччини, а після втрати нею державності, що стало наслідком ганебної Мюнхенської змови, населені українцями землі окупували війська «сухопутного» адмірала Хорті — тодішнього правителя Угорщини.

Про те, що знайти роботу нині в Україні зовсім не просто, відомо всім. І робить це більшість людей за звичкою — через друзів, родичів, знайомих. Чого гріха таїти, державним службам у нас довіряють не дуже, і все-таки…
— Статистика свідчить, що за направленням Державної служби зайнятості (ДСЗ) з початку року знайшли роботу понад 550 тисяч людей, що на третину більше, ніж у січні-серпні 2012-го. Станом на 1 вересня кількість вакансій у нашій базі даних — понад 88 тисяч, — повідомила голова Державної служби зайнятості Марина Лазебна. І додала, що із січня 2013 року понад 10 тисяч колишніх безробітних започаткували власну справу. Вони скористалися правом на отримання за один раз усієї суми на допомогу по безробіттю, яка сьогодні становить від 11 до 55 тисяч гривень залежно від стажу та колишньої заробітної плати претендента. Ще 13 тисяч українців отримали в ЦЗ консультації щодо того, як започаткувати власну справу самотужки та успішно займатися підприємницькою діяльністю.

 Устилузька садиба була побудована в 1907 році за проектом самого композитора. Щоліта з 1907 до 1914 року він працював тут. У цьому будинку  він написав перший твір-фантазію для оркестру «Феєрверк» і працював над ще майже двома десятками музичних творів.

Громади низки міст і районів Луганщини опинилися перед вибором щодо подальшої долі місцевих музеїв, які є відділами обласного краєзнавчого. Тим часом фахівці вважають, що ці колекції доцільно передати на баланс місцевій владі. Чи підуть такі нововведення на користь музейній справі? Відповідь на це запитання зацікавить багатьох, адже проблема має загальноукраїнське значення.
— Музеї Алчевська, Свердловська й Первомайська розповідають про історію цих населених пунктів, Старобільський та Новопсковський — про тамтешні райони, — розповідає заступник начальника департаменту культури та туризму облдержадміністрації Володимир Виборнов. — Тож логічніше, якщо їх візьме на своє утримання місцева влада замість обласного бюджету. 

Максиміліан Волошин ще за життя зажив слави епатажника. Він своїм виглядом і світоглядом збурював і провінційний Крим, і столицю. Окрім чудових акварелей і поезій, митець залишив нащадкам критичні праці з історії мистецтв і духовну спадщину мислителя.

Тож його будинок у Коктебелі ще за радянських часів став культовим для альтернативно налаштованої інтелігенції, яка намагалася відчути в ньому подих своїх кумирів: Марини Цвєтаєвої, Олександра Гріна і багатьох інших. Дехто з гостей дому досяг державного визнання — як Ілля Еренбург, Олексій Толстой. Значення інших відкрив пострадянський час, наприклад Осипа Мандельштама… 

Як відомо, повалення попереднього державного утворення — Української Народної Республіки – сталося в результаті перевороту, інспірованого штабом німецьких окупаційних військ у Києві. Із семи з половиною місяців функціонування Гетьманату півроку Раду Міністрів очолював Федір Андрійович Лизогуб. Саме на його прем’єрство ліг основний тягар налагодження дієздатного урядового апарату, реалізації консервативно-ліберальних реформ, складних відносин з німецько-австрійськими союзниками. 

В історії будь-якого народу є дати і події, які складають основу його історичної пам’яті та національної гордості. Для нас такою знаковою віхою була і залишається Перемога у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 років. Хоча… За показними урочистостями з нагоди чергової дати з цього приводу, за гучними реляціями і гаслами на кшталт «Ніщо не забуте, ніхто не забутий!» іноді втрачаємо важливі подробиці історії воєнної пори. Ні, не глобальні, звитяжно-переможні (вони завжди на видноті і в центрі уваги істориків), а локальні, які стосуються лише окремої родини чи навіть однієї людини. Вони маловідомі, але такі важкі і пекельно-болючі. 

Хто з нас не любить роздивлятися старі сімейні світлини, приємно дивуючись тому, якою красунею була молода бабуся, а отого, одягненого у стилі ретро, юнака довелося бачити вже сивим і з бородою. Але уявіть собі відчуття, коли сімейним альбомом слугує …виставкова зала в музеї за сотні тисяч кілометрів від дому. Просто вражаюче! 

Коли сьогодні дехто стверджує, що Україна одержала незалежність завдяки так званому ГКЧП, то це не зовсім так. Оскільки більш  ніж за рік до цього Верховна Рада ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. Просто дії заколотників у Москві та їхні прагнення повернути колесо історії у зворотний бік — до тоталітарної моделі управління лише прискорили відцентрові процеси та призвели до розпаду «в’язниці народів».