ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ

 Щирий комуніст з волюнтаристськими «замашками»

 Опальний командуючий?

 Медаль особливого гатунку

 Великий мовчун, який підкорив світ 

За часів СРСР одним з головних доказів високого рівня радянського кіномистецтва служило включення авторитетними світовими експертами фільму «Земля» до дюжини кращих кінокартин усіх часів і народів. Натомість демонстрація шедевра Олександра Довженка у більшовицькій країні тривала впродовж кількох днів — з 8 по 17 квітня 1930 року. Після цього фільм вилучили з прокату як «ідеологічно не витриманий». 

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ

Революція, Свобода і… Ейфель

Україна між часами

Іншомовний пересмішник

Основоположник «філософії серця» українців

19 лютого 1954 року Президія Верховної Ради СРСР [найвищий колегіальний орган державної влади в Радянському Cоюзі у перервах між з’їздами ВР — ІП] видала указ, яким Кримська область країни була передана із складу Російської радянської федеративної соціалістичної республіки до Української РСР. Відповідні зміни про статус Криму і Севастополя пізніше були внесені в конституції СРСР і обох республік(Українська правда (www.pravda.com.ua) від 03.03.2014 р.). 

Так звані жалувані грамоти, в яких знайшли відображені «березневі статті» — умови союзу Москви з Гетьманщиною, гарантували широку автономію Україні. Інакше просто не могло бути, адже, попри всю складність становища Козацької держави, її населення становило приблизно 5 мільйонів жителів, тимчасом як Московії — лише 4 мільйони. 

Віками нас переконували, що Іван Мазепа — підлий зрадник. Так було б донині, якби продовжувала існувати держава, в якій лише одна з «братніх» республік була «старшою», а нав’язувані нею оцінки історії — єдино правильними і обов’язковими для інших. 

Тоді йшлося лише про її малу частину. Карпатську Українську державу, як називали її англійські журналісти, у березні 1939 року аж 520 разів згадували на сторінках провідних видань Великобританії. Значна частина промови, виголошеної Сталіним 10 березня 1939 року на XVIII з’їзді ВКП(б), теж стосувалася ситуації довкола Карпатської України.  

Шостого березня 1920 року отаман Євген Ляхович та його побратими подільські отамани Ананій Волинець, Юхим Якубенко, Іполит Годзиковський за підтримки Першої повстанської армії УНР полковника Іллі Струка мали захопити Вінницю, де більшовики готувалися до проведення губернської партійної конференції. Це відкривало шлях широкому наступу військ УНР на Київ. Та за день до цього в містечку Вороновиця його було підступно вбито, що негативно позначилося на проведенні спільних дій.

Про отамана Брацлавського куреня смерті Євгена Ляховича розмовляємо з Олександром Дмитруком, який нещодавно написав про нього історичний роман «Офіцер».

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ

Політ у підкрильному ящику  
На чиїй совісті революція?
Столиці України — велич Тараса
Наш космос

В тумані минулих віків обличчя й постаті мільярдів землян розтанули назавжди. Їхню зовнішність ніхто не пригадає і не відтворить. Бо до своїх і чужих нащадків діставалися у власних образах і подобах лише знаменитості, аристократи, багатії і натурники митців: на полотнах у позолочених рамах, у статуях з мармуру. Усіх інших, неспроможних замовити свій портрет у художника чи погруддя у скульптура, не могли уявити на вигляд вже онуки-правнуки, народжені після їхньої смерті.
У Китаї цей туман віків одного разу неймовірно розсіявся, коли селянин, копаючи в 1974 році криницю, наткнувся заступом на чоловічу голову з глини, а перед археологами відтоді почало виринати з підземелля поблизу гробниці першого китайського імператора Цинь Ши-Хуанди численне теракотове військо — зі зброєю, колісницями й глиняними кіньми. Цю армію створили упродовж 38 років понад 700 тисяч робітників і ремісників ще за життя правителя, який помер 10 вересня 210 року до н. е. Причому кожен з кількох тисяч вишикуваних воїнів, зростом від 1м 70 см — до 2 м, вирізняється з-поміж усіх не просто індивідуальними рисами обличчя, а й навіть його виразом.