Щоп’ятниці мільйони українців поринають у вир замовних, добре зрежисованих телевізійних шоу, прагнучи зрозуміти, що ж все-таки відбувається за лаштунками політичної вистави про українсько-російські «газові війни». Більшість телеглядачів і не підозрює, що за словесним лушпинням «патріотів» приховується чимало неблаговидних справ. В тому числі руйнація державних підприємств вітчизняного нафтогазовидобувного комплексу.

У жовтні 2012 року в Харківській області стартувало буріння першої пошукової свердловини нетрадиційного газу в Україні. Якщо пошуки в рамках проекту спільної діяльності всесвітнього гіганта «Шелл» та державної компанії «Укргазвидобування» підтвердять наявність комерційних запасів природного газу, за кілька десятків років Україна може подвоїти його власний видобуток. Про екологічну та технологічну безпеку видобутку нетрадиційного газу докладніше від спеціалістів «Шелл».  

Про розвиток малої гідроенергетики в Закарпатті «Урядовий кур’єр» за останні півроку писав уже двічі («Чи будуть у Карпатах міні-ГЕС?» (9 червня), «Жоден кіловат не може бути зайвим» (26 липня).
Потреба в електроенергії з альтернативних джерел наростає, як і цікавість громадськості до малих ГЕС. Та сприйняття цих перспектив далеко не однакове: від палкого схвалення до повного заперечення.
У краї за Карпатами ініціативу перехопили ті, хто критично ставиться до пришвидшених темпів розвитку малої гідроенергетики. «Опозиціонери» вважають такий розвиток загрозою для українських Карпат, шляхом до руйнування природних екосистем, що матиме украй згубні наслідки.

Протягом 2011 року Україна стала центром уваги світової громадськості в зв’язку з реалізацією великомасштабних проектів у сфері поновлюваної енергетики, що дало змогу суттєво зменшити енергодефіцитність півдня країни. Особливо актуально це для Криму, оскільки багато електроенергії транспортують із Запорізької АЕС з величезними втратами. Нині тут побудовано вже чотири сонячні електростанції загальною потужністю 227 МВт, якої достатньо для забезпечення електроенергією майже 61 тисячі домогосподарств.  

На початку вересня «УК» писав про те, що на часі нова реформа ринку електроенергії (або його перерозподіл).  Адже Україна зобов’язалася запровадити ринкові правила торгівлі цією продукцією під час вступу в Європейське енергетичне співтовариство у лютому 2011 року.
На сьогодні вітчизняний оптовий ринок електроенергії функціонує за застарілою моделлю єдиного покупця, що не відповідає принципам світових реалій. Ми поставили дуже амбітні цілі під час реформи енергоринку. За три роки маємо пройти шлях, на який іншим державам потрібно було десятиріччя. Перший крок у напрямку реформування — законопроект «Про засади функціонування ринку електричної енергії  України» (№ 1075). 

Якого з традиційних енергоносіїв маємо вдосталь? Звісно, електроенергії. Вона стабільне і перспективне джерело, а її використання для опалювання приміщень зменшує залежність від імпортованого газу. 

Жителі цих місцевостей чекали на подію не один десяток років. І нарешті завдяки злагодженій  роботі Миколаївської облдержадміністрації та НАК «Нафтогаз України» очікування втілилися в життя. Ще наприкінці 2011-го голова облдержадміністрації Микола Круглов запевнив жителів Миколаївщини, що наступний рік стане роком газифікації області. А вже на початку 2012-го облдержадміністрація та управління капітального будівництва уклали договори з «Нафтогазом України» на будівництво підвідних газопроводів. Складали проекти, проводили тендери, визначали першочергові об’єкти газифікації, і ось — будівництво.  

1 липня 2008 року в області вважають своєрідною енергетичною точкою відліку. Саме тоді прийнято розпорядження голови облдержадміністрації щодо запровадження жорсткого режиму економії природного газу і поступового переходу на альтернативні види палива. До 2015 року бюджетні заклади, комунальна теплоенергетика і населення мають зменшити споживання блакитного палива щонайменше на 35 відсотків.
Як наголошує радник голови Сумської ОДА Марк Берфман, відтоді регіон неухильно скорочує питому частку колись дешевого, а нині занадто дорогого  газу — навіть усупереч природним умовам і обставинам. 

Так уже вийшло, що в інформаційному просторі збіглися дві важливі події: наша держава розпочала промисловий видобуток природного газу з Одеського газового родовища, а в Києві столичним школам виділили приблизно 8 мільйонів гривень на енергозбереження. Обидва повідомлення вельми красномовні: країна не позбудеться газової залежності, доки сама не добуватиме достатньої кількості власних енергоресурсів і доки не навчиться їх заощаджувати, зокрема й для виробництва тепла. Звичайно, і для першого, і для другого потрібні чималі кошти.
Схожими проблемами переймаються і в такій, здавалося б, благополучній в енергетичному плані країні, як Росія. І розв’язують їх вельми успішно. Про це розмовляємо з Андрієм ЛІПАТОВИМ, керівником експертної секції «Облік і регулювання споживання енергоресурсів» при комітеті Держдуми РФ з енергетики, генеральним директором холдингу «Теплоком». 

Село Веселе в Первомайському районі Харківщини ще не бачило стільки високих гостей з Києва. Прибираючи останню городину на своїх земельних наділах, вони час від часу захоплено поглядали то на дорогу, то у небо. Адже і там, і там пожвавішало. Очікування не пройшло марно: селяни і гості, які приїхали на відкриття свердловини «Біляївська-400», на власні очі побачили захопливе дійство — президентський кортеж із трьох гелікоптерів. 
Віктора Януковича на землі зустріло аж три міністри — енергетики, екології та економіки, посли Великобританії й Нідерландів, керівники компаній «Шелл» та «Укргазвидобування» тощо.