Держлісгоспи в уяві пересічних громадян зазвичай асоціюються з вирубкою лісу. Отож показово, що директор Державного підприємства «Малинське лісове господарство» Василь Приходько демонструє гостям насамперед не виробничі потужності, на яких переробляють деревину, а… розсадники. Важко повірити, що лише в одній невеличкій теплиці — понад 80 тисяч елітних сіянців як місцевих видів дерев, так і ялиці кавказької, субальпійської, бальзамічної і навіть реліктового гінкго. А загалом щороку малинські лісівники вирощують майже 3 млн штук посадкового матеріалу, завдяки чому і площа лісів, і запас деревини в них з року в рік збільшуються.

Прозорливими були наші предки, котрі мріяли про оселю, де вітер хату мете, сонце хліб пече, вода сама ллється і все гаразд ведеться. Адже їхніх правнуків у наш час не здивуєш використанням енергії вітру, сонця й води. Більше того: нинішні поліські господарі починають дивитися ще й під ноги, віддаючи належне також альтернативному паливу — торф’яному та відходам деревообробки.

Це питання розглянули на шостій позачерговій сесії Полтавської обласної ради. Вперше за останні кілька років депутати надали спеціальні дозволи Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України» на геологічне розвідування двох нових родовищ з правом подальшого видобутку тут вуглеводнів.  

— Шукають вітер в полі! — примружуючись від полуденного сонця, образно відповів мешканець села Безіменне на запитання, чи знає він які роботи ось вже тривалий час ведуться за околицею.

Причому в його словах не було звичних для згаданого вислову іронії та скепсису. Бо фахівці й справді попередньо ретельно вивчали тутешній степ, вибираючи найбільш вдалі місця для встановлення вітроенергетичних установок.

 — Знайшли?

 — Вже й запрягли! — показав він у бік височенних вітряків, які віднедавна стали невід‘ємним атрибутом цієї території.

«Критикувати уряд можна і потрібно, але не можна не бачити позитивні моменти, які будуть працювати тільки у правильному напрямку», — підкреслював не раз під час зустрічей з пресою Прем’єр-міністр Микола Азаров. Одним з таких позитивних моментів сьогодення, без сумніву, можна назвати вагому складову економічних реформ — приватизацію. Зокрема роздержавлення об’єктів енергогенерації і енергопостачання. Уряд у цьому сегменті демонструє цілком зрозумілу обережність, виправдану і певним сумним досвідом попередників, і стратегічним значенням галузі для держави, але й, поряд з цим, послідовність та рішучість у діях. 

На початку наступного року НАЕК «Енергоатом» продовжить  постачання виробленого в Америці палива для  Запорізької   АЕС, альтернативного і  конкурентного російському, про це  заявила представник компанії в Україні Westinghouse  Світлана Меркулова. В  «Енергоатомі» повідомили, що постачання можуть початися вже з кінця цього року — на п’ятий енергоблок Запорізької АЕС і на другий блок Южно-Української АЕС надійде по 42 касети Westinghouse. На третьому енергоблоці Южно-Української АЕС зараз уже експлуатується 84 касети цієї компанії. 

Законодавчо приватизація об'єктів енергетичної галузі була розпочата в Україні ще на початку 90-х - мова йде про теплові енергогенеруючі компанії та обленерго (продавати АЕС, ГЕС, магістральні електромережі і теплоелектроцентралі було заборонено). На практиці до торгів приступили аж у 1997 році, кілька разів міняючи стратегію й проводячи тендер з одним учасником.

Керівник компанії "Менаджесс-Енерджи" (Ерфурт, Німеччина) пан Фолькер Кнеппер передбачає якнайшвидше звести сонячну електростанцію у степах Приазов'я. Він прагне і надалі розвивати тут свій бізнес, а одним із найважливіших чинників стрімкого економічного зростання вважає саме альтернативну енергетику.

На Вінниччині дефіцитом стала... тирса. Її нині не так просто придбати, тому що бюджетні заклади, насамперед школи, купують ці відходи буквально наввипередки. Бо побачили, що взимку нею вигідно топити. А ще - експортувати. "З початку опалювального сезону у школах Вінниччини аварійних ситуацій чи проблем з оплатою за енергоносії не виникало", - запевнили в управлінні освіти облдержадміністрації. З огляду на нинішній стан тепломереж це вже майже досягнення. Але річ ще й в іншому. Тут топлять не тільки безперебійно, а й... дешево. Опалюються школи газом, вугіллям, дровами, соломою... Адже кожний з цих енергоносіїв підходить для створення комфортної температури в приміщенні. А який кращий?

Незважаючи на плани розвитку альтернативної енергетики, залежність європейських країн від імпорту природного газу щорічно зростатиме. Щоб не залишитися осторонь від енергетичних процесів і посилити свою роль міжнародного транзитера, Україні необхідно модернізувати газотранспортну систему.