Про це під час прес-конференції у Кабміні повідомив міністр енергетики та вугільної промисловості України Едуард Ставицький.
Пріоритетами стануть: розвиток галузевої інфраструктури, нарощування експортного потенціалу, збільшення генеруючих потужностей. «На цю мету в 2010—2012 рр. у галузь уже залучено інвестицій майже на два мільярди доларів», — зазначив він.
Серед головних проектів — збереження цілісності Об’єднаної енергетичної системи країни та її синхронізація з Європейською мережею системних операторів передачі електроенергії. «Також це модернізація і реконструкція наявних генеруючих потужностей ТЕС і ТЕЦ з продовженням терміну служби обладнання на 15—20 років і зі скороченням питомої витрати палива.

Нещодавно Україна підписала  угоду між компаніями Shell і «Надра Юзівська» про розподіл продукції від можливого  видобутку сланцевого газу на Юзівській площі в Харківській і Донецькій областях.  Прогнозні ресурси  родовища оцінюються в 2—4 трлн куб. м газу. Проте до видобутку ще не приступали, а вже   виникло багато питань як політичного, так і  екологічного характеру. Розібратися, де золота середина, під час засідання «круглого столу» намагалися експерти енергетичного ринку. 

З-поміж міфів, придуманих і поширених придворними істориками радянської доби, знаходимо  той, що батьками електрифікації на теренах колишньої імперії були радянська влада та вождь усіх трудящих.

Більше того, в одному зі старих підручників довелося прочитати про репресії проти українських селян, які, протестуючи проти комнезамівської влади, що заганяла їх до колгоспів, навмисно розстрілювали з рушниць порцелянові чашки на електричних  стовпах, закуплені за золото в Німеччині, і, звісна річ, піддавалися за ці «шкідницькі дії» жорстоким репресіям чекістів. 

Обсяги видобутку газу ДАТ «Чорноморнафтогаз» на шельфі Чорного і Азовського морів становив 1,17 млрд куб. м, що на 11,2% перевищило показник попереднього року. Нинішнього року в «Чорноморнафтогазі» планують збільшити обсяги ще на 40% — до 1,65 млрд куб. м. Одночасно вітчизняні компанії та їх партнери впритул наблизилися до початку широкомасштабних пошуків нафти і газу на великих чорноморських глибинах. 

Не лише експерти, а й ті, хто відстежує перебіг подій на газовому «фронті» між Україною і Росією, не сумнівалися, що наш «стратегічний партнер» обов’язково відреагує на підписання угоди в Давосі про видобуток сланцевого газу на Юзівському родовищі на сході України компанією Shell. До цього просто підштовхувала логіка дій «Газпрому». Адже торік, коли Україна заявила про скорочення обсягів закупівлі російського газу та перехід на альтернативні види палива, російський газовий монополіст вустами своїх речників та чиновників неодноразово погрожував, що українська газотранспортна система незабаром стане нікому не потрібною через таку політику.
Цього разу «Газпром» вдався, на його думку, мабуть, до найвагомішого аргументу і буквально наступного дня після підписання згадуваної угоди   виставив НАК «Нафтогаз України» рахунок на 7 мільярдів доларів за газ, який Україна не купувала в 2012 році. 

Ситуація у нафтодобувній сфері прогнозовано погіршується. Очікування негативних результатів грунтувалося на вкрай недостатніх інвестиціях, без яких зростання видобутку неможливе. За останні два роки видобуток нафти скоротився на 7,7%. Характерно, що найбільший «внесок» у таку динаміку зробила найпотужніша компанія галузі «Укрнафта», що на 50% належить «Нафтогазу України», — тут падіння обсягів видобутку нафти становить 8,2%. Виробництво газоконденсату в компанії зменшувалося рекордними темпами — 26% за два роки! 

Згадую своє  дитинство, коли на  берегах річки Здвиж, що протікає неподалік Києва, копали торф, сушили його і робили брикети, аби взимку зігріти домівку. І це попри те, що вугілля тоді  коштувало майже копійки. Газ постачали тільки в балонах, раз на два тижні. Проте люди заощаджували власні кошти за допомогою природи. Вона  й  нині нам дарує таку можливість, а ми цим майже не користуємося.
Енергоносії у нас під ногами:  це лушпиння соняшникового насіння, тирса, кукурудзиння тощо. Потрібно лише вміти його правильно використати для енергетичних потреб.

«Завод зупинено. Прохідна зачинена», — таким оголошенням на склі дверей, якими ще недавно проходили тисячі працівників підприємства, зустрів нас, журналістів, Запорізький завод феросплавів (ЗЗФ). Ще гнітючіше враження справляють порожні цехи унікального, одного з найбільших у Європі, виробника феросплавів і єдиного, що виплавляє весь асортимент цієї продукції та металевий марганець. Точніше, виплавляв, оскільки з 1 грудня завод зупинено. Як, до речі, і Стахановський завод феросплавів (СЗФ) — головне бюджетоутворююче підприємство міста, в якому воно розташоване. Навіщо і кому це вигідно? Відповідь на ці запитання ми намагалися одержати, спілкуючись із керівництвом та працівниками ЗЗФ.

Днями, як повідомили ЗМІ, НАК «Нафтогаз України» і компанія Keppel FELS Limited (Сінгапур)  підписали договір про поставки двох напівзанурювальних плавучих морських бурових установок. На відміну від попередніх двох – вже працюючої «Петро Годованець» та «Незалежність», яку планують запустити  до кінця року, нові  дозволять працювати на значно більших глибинах.

Розвиток гідроенергетики, зокрема, малої, як галузі відновлювальної енергетики, є важливою складовою політики енергетичної безпеки держави. За даними експертів, гідроенергетичний потенціал малих річок країни становить близько 12,5 млрд кВт/г, а максимальний потенціал країни в малій гідроенергетиці – 8,3 млрд кВт/г. Енергетична стратегія України передбачає, що до 2030 року малі ГЕС мають виробляти 4,3 млрд кВт/г, або 2,5% від загального обсягу електроенергії.