Наочною ілюстрацією до наради з питань забезпечення сільгоспвиробників сучасною вітчизняною технікою стала невеличка виставка у холі зали урядових засідань. На кількох її скромних стендах було показано можливості українських машинобудівників виготовляти сучасну техніку для села. З фотографій перед відвідувачами, серед яких одним із перших став Прем’єр-міністр Микола Азаров, оптимістично позували комбайни і трактори, дощувальні машини й оприскувачі, жниварки, грунтообробні агрегати, борони тощо.
Цілком логічним рішенням було розпочати роботу саме з огляду досягнень, принагідно визначивши больові точки, які потребують особливої уваги уряду.

Закарпаття і південні регіони, як відомо, є основними постачальниками ранніх овочів та овочів з літніх теплиць. За оцінками керівника проекту «АПК-Інформ: овочі і фрукти» Тетяни Гетьман, на ці території припадає близько 80% виробництва ранньої городини. Якою буде ситуація з ранніми капустою, редискою, помідорами, огірками тощо після березневих морозів і снігопадів, досліджували власкори «УК».  

Завдяки зростанню показників у галузі тваринництва цього року споживання м’яса на душу населення становитиме 55,3 кілограма. Таке зростання відбувається, зокрема, й завдяки продовженню державних програм підтримки тваринництва. Про це повідомив міністр аграрної політики та продовольства Микола Присяжнюк. 

Споживання м’яса в середньому по Україні в 2012 році становило 54,4 кілограма за рік. Для збільшення споживання співвітчизниками цього продукту та нарощення його виробництва держава продовжує підтримку галузі тваринництва. Так, торік подолано негативну тенденцію в галузі та реалізовано на забій 3,4 мільйона тонн худоби та птиці в живій вазі, що на 3,4% більше, ніж у 2011 році.

Привітні села Уманського району завжди усміхалися світу не тільки біленькими чепурними хатками, звивистими річечками, а й гарненькими корівками, які то тут, то там паслися на мальовничих полях. Проїжджаючи повз те чи інше господарство, так і хотілося посидіти під розлогими деревами біля пастухів, розпитати їх про життя-буття. Проте часу на це завжди бракувало — редакційні завдання гранично конкретні й термінові. Однак коли нарешті руки дійшли й до цієї теми, виявилося, що такий звичний пейзаж зі стадами худоби раптом зник, подекуди лишивши по собі тільки добрий спогад.  

Чимало писано-говорено про потребу створення в Україні мережі гуртових аграрних ринків. У рамках реалізації державної програми і в Запоріжжі, неподалік південного автотранспортного в’їзду до міста, ТОВ «Агробізнес/Запоріжжя» взялося будувати регіональний — «Січовий».

Запорізький край здавна славиться овочами (Кам’янсько-Дніпровський, Великобілозерський, Василівський райони) та фруктами  (Мелітопольський, Приазовський, низка інших), м’ясною (Мелітопольський, Веселівський), молочною (Бердянський), рибною (Приазовський та Приморський)  продукцією високої якості. Та запоріжці не бачили ані мелітопольської черешні вищого сорту, ані великобілозерських і кам’янських помідорів, ані іншої місцевої продукції. Фактично за безцінь її скуповували на стихійних ринках перекупники і вивозили, здебільшого, за кордон. Від такої «цінової політики» страждали не лише запоріжці, а й сільгоспвиробники. 

Статус міжнародної вона отримала, бо в ній, окрім вітчизняних селекціонерів-генетиків і господарників, узяли участь росіяни і казахи. Ще однією її родзинкою є те, що вона була ювілейною. За збігом обставин, сто років тому в Харкові саме в ці дні відбувся І Всеросійський з’їзд із селекції сільськогосподарських рослин і насінництва, зауважив радник Президента України Віктор Слаута. Отже, ця тематика вже тоді була актуальною. Але розбіжність у тому, що тоді це все створювали, а зараз — потроху втрачаємо. За словами Віктора Слаути, двадцять років сільське господарство України трималося на ентузіазмі людей, які працюють на землі або біля землі. Він відзначив і позитивні зрушення в галузі, зокрема в насінництві: прихід сучасних технологій. Саме вони, а також нові сорти і гібриди — запорука стабільних урожаїв. Але обов’язок тих, хто відповідає за сільське господарство, — не задовольнятися імпортом, а зберегти і розвивати вітчизняну селекцію. Бо якщо нам з якихось причин не продадуть насіння, то хіба наші поля залишаться незасіяними?! 

Проблему створення закупівельних і обслуговуючих кооперативів давно віднесено до задавнених, хоча вона не настільки вкрита «мохом», аби вважатися безнадійною. Принаймні у сільських населених пунктах області ведеться планомірна робота з їх створення.
Як наголошує начальник департаменту агропромислового розвитку Сумської облдержадміністрації Володимир Івченко, іншого виходу немає — залишається переймати досвід цивілізованих країн світу і пробувати ставати поряд з ними. Тим більше, що позиції приватного сектору зміцнюються. Сьогодні в області налічується майже 145 тисяч особистих господарств, де виробляється до 40% валової сільгосппродукції. З них третина — рослинницька, дві третини — тваринницька. 

Чотири роки знадобилося Україні, щоб відновити аграрне страхування з державною підтримкою, яке практикувалося в 2005—2008 роках. Торік з такою підтримкою пропонувався лише один страховий продукт — від перезимівлі (для озимої пшениці). Нині Мінагропрод розробляє ще чотири. 
Як зазначено в аналітичному дослідженні проекту Міжнародної фінансової корпорації (IFC, група Світового банку) «Розвиток агрострахування в Україні», у світі програми мультиризикового агрострахування зазвичай не розвиваються без допомоги держави.

«Якщо знаєш, чого ти не знаєш, — то знаєш значно більше, ніж думаєш» — цей дещо каламбурний вислів — ніби про сучасних сільгоспвиробників. І вони прекрасно обізнані з тим, дефіцит якої інформації робить їхню працю не настільки ефективною, як хотілося б. Це дані про агрохімічний стан земельних угідь. Адже нині в області спостерігається зменшення якісної оцінки грунтів на 50% площ.

Поряд із цим є ще одна непроста ситуація, яку слід розглядати на рівні держави: стан використання земель, приведення його у правове поле. Фахівці Державної інспекції сільського господарства (ДІСГ) в Чернігівській області об’єднали обидві проблеми в одну картину, себто картограму. 

Безперечно, нові правила реєстрації прав на земельні ділянки та на акти, пов’язані з їх купівлею-продажем, які набули чинності в Україні з нового року, — революційні. І як вважає президент Земельного союзу України Андрій Кошиль, найголовнішим у цій царині стало створення публічної кадастрової карти. «Відтепер кожен громадянин може знайти в цьому кадастрі і свій земельний «шматок». Проте запитань і проблем щодо нових правил реєстрації прав на земельні ділянки дуже багато. Найперше, через те, що процес формування земельного кадастру триватиме в нашій країні 5—7 років. Це і створюватиме непорозуміння», — зазначив він на нещодавній конференції, присвяченій цій темі.