«Якщо знаєш, чого ти не знаєш, — то знаєш значно більше, ніж думаєш» — цей дещо каламбурний вислів — ніби про сучасних сільгоспвиробників. І вони прекрасно обізнані з тим, дефіцит якої інформації робить їхню працю не настільки ефективною, як хотілося б. Це дані про агрохімічний стан земельних угідь. Адже нині в області спостерігається зменшення якісної оцінки грунтів на 50% площ.

Поряд із цим є ще одна непроста ситуація, яку слід розглядати на рівні держави: стан використання земель, приведення його у правове поле. Фахівці Державної інспекції сільського господарства (ДІСГ) в Чернігівській області об’єднали обидві проблеми в одну картину, себто картограму. 

Безперечно, нові правила реєстрації прав на земельні ділянки та на акти, пов’язані з їх купівлею-продажем, які набули чинності в Україні з нового року, — революційні. І як вважає президент Земельного союзу України Андрій Кошиль, найголовнішим у цій царині стало створення публічної кадастрової карти. «Відтепер кожен громадянин може знайти в цьому кадастрі і свій земельний «шматок». Проте запитань і проблем щодо нових правил реєстрації прав на земельні ділянки дуже багато. Найперше, через те, що процес формування земельного кадастру триватиме в нашій країні 5—7 років. Це і створюватиме непорозуміння», — зазначив він на нещодавній конференції, присвяченій цій темі. 

У 2012-му сільські жителі отримали значно більші суми і обсяги натуральної оплати від орендарів їхніх земель. Це стало результатом уведення урядом підвищувального коефіцієнта 1,756 до нормативної грошової оцінки ріллі. Щоправда, вчасно розрахувались із землевласниками, за даними Держземагентства, лише у Чернігівській, Чернівецькій, Тернопільській, Кіровоградській, Луганській і Вінницькій областях. Натомість у Сумській, Херсонській, Закарпатській областях і АР Крим виплати за паї за минулий рік не дотягують і до 80%.  

Урядовий брифінг міністр аграрної політики та продовольства Микола Присяжнюк присвятив кільком темам: стану підготовки до весняно-польових робіт, інвестиційним проектам у сільському господарстві та перспективам зростання експорту вітчизняної сільгосппродукції.

«За попередніми даними з регіонів, уся посівна площа сільськогосподарських культур в усіх категоріях господарств очікується на рівні 27,7 мільйона гектарів», — зазначив міністр. 

Чи можна зробити працю скотаря привабливою для молоді й підняти фермерське господарство без великих інвестицій? Леонід Кельвич довів, що це цілком можливо. 

Молочний комплекс у селі Григорівці Бахмацького району — красиве, просторе, сучасне приміщення. Чистий, світлий, із новим обладнанням доїльний зал теж виправдовує своє призначення, адже йдеться про виробництво високоякісного молока. Що вразило насправді — комп’ютер у кімнатці навпроти, котрий щодня фіксує кількість надоєного молока від кожної корови. Придивившись, що тварини пронумеровані багатозначними числами, здивувалася: «Вони що, кличок не мають? А доярки як звертаються: «Ей ти, номер сорок шість тисяч вісімсот два, повернися!»? Це ж незручно!»  

За статистикою, щорічно з карти України зникає щонайменше півтора десятка сіл. Чому селяни, насамперед молодь, полишають батьківські хати, землю, яку віками обробляли їхні предки, й масово переїздять до великих міст, а то й взагалі шукають кращої долі у чужих світах? Зазвичай відповідь на це запитання і на офіційному, і побутовому рівнях вкладається в коротку формулу: нема роботи. Нема роботи — нема ради! А за цими словами — повна невизначеність держави з цією проблемою у часі, просторі і в діях. І в цій невизначеності, як у мареві, пливе українське село останні двадцять років до прірви деградації і повного занепаду.  

Традиційний зліт фермерських родин пройшов на Рівненщині. І проблеми, що на ньому озвучувалися, теж уже традиційні. Щоправда, цього разу до них додалися й нові. Достукатися до тих, хто вершить долю села, і розповісти їм, почім нині кусень фермерського хліба, рівненська делегація планує на Всеукраїнському з’їзді фермерів, який пройде у Києві 15 лютого.

Що ж сьогодні найбільше турбує людей, котрі встають раніше від сонця, а йдуть спочивати пізніше від нього? Як зробити так, щоб, за влучним висловом одного з фермерів, були вони на своїй рідній землі не лише горбатими, а й багатими? 

- Прошу вимкнути мобільні телефони, щоб не заважати брокерам, — так опівдні 22 січня оголосив початок сесії біржових торгів в актовому залі приміщення Аграрного фонду на вул. Грінченка, 1 їхній маклер, начальник відділу торгів Аграрної біржі Олександр Сегін. 

Деякі норми ДСТУ «М’ясо птиці. Загальні технічні умови» не відповідають міжнародним вимогам до якості продукції. Тому довгоочікуваний ринок Європейського Союзу для вітчизняних птахівників може так і не відкритись, навіть попри досягнуті домовленості із ЄС. Так вважають у асоціаціях «Союз птахівників України» та «Український клуб аграрного бізнесу», про що повідомляється на сайті останньої. 
В асоціаціях нагадують, що свого часу Міністерство аграрної політики та продовольства замовило Інституту тваринництва НААН розробити проект ДСТУ «М’ясо птиці. Загальні технічні умови», визначивши однією з головних умов відповідність проекту міжнародним вимогам, зокрема нормам регламентів ЄС.