У  рамках проекту освітнього центру ЄБА відбувся майстер-клас для журналістів. Про використання аграрних біотехнологій в агросекторі України  розповів доктор біологічних наук з Інституту харчової технології та геноміки НАН України Борис Сорочинський.
За даними пана Бориса, біоіндустрія разом із біофармацевтикою посідає третє місце серед провідних секторів світової економіки, поступаючись лише банківському і нафтогазовому. У країнах ЄС у 2008 році обсяг сектору біоекономіки перевищив 1,5 трильйона євро, і в ньому було зайнято близько 10% працездатного населення. Проте створення генетично-інженерних (ГІ) організмів викликало багато проблем та питань. 

Пізня весна, що настала лише у другій половині квітня, таки змусила хліборобів трохи похвилюватися.
— Тільки вийдемо в поле, — розповідає директор Богуславецького СТОВ «Прогрес», що в Золотоніському районі на Черкащині, Василь Лисенко, — так і загрузнемо.
Нарешті після кількох тижнів очікування земля підсохла й прийняла у своє лоно насіння, що його ретельно підготували аграрники. Ранні зернові та кормові культури посіяли швидко, адже тепла днина блискавично забирає вологу із грунту. Кожен хлібороб знає, наскільки це важливо для майбутнього врожаю. А що він неодмінно буде вагомим, Василь Федорович, як і його колеги, впевнені. Бо не перший рік господарюють на землі. Тут навіть в не дуже сприятливі роки, яким видався й минулий, одержують стільки збіжжя, що вистачає й на продаж, і, головне, на забезпечення кормами свого головного цеху — тваринницького. 

Село нині — територія неймовірних контрастів: від зовнішніх виявів (супутникова «тарілка» на старій, почорнілій від часу дерев’яній будівлі) до внутрішніх процесів (міцне фермерське господарство на одному кутку і зарослі бур’яном наділи на іншому). В одному з відряджень бачила дивну картину: поле з густими сходами озимини, посеред якого чорніли два клапті. Думала, сходи вимерзли. Виявилося, то паї, які господарі не захотіли віддати фермерові. Ось він і обробляє решту орендованих  площ «в об’їзд».
Контрасти бувають не тільки дивні, а й умотивовані. 

Важко повірити, але аграрний сектор займає в країні друге місце за рівнем травматизму з тяжкими наслідками — одразу після вугільної галузі. Так, на підприємствах агропромислового комплексу лише за два місяці цього року було смертельно травмовано 12 працівників. Найбільше людей загинуло в сільському господарстві (5) та на підприємствах харчової й переробної промисловості (6). Як правило, це водії, слюсарі, різноробочі, які часто працюють у небезпечних умовах без засобів захисту, з порушенням вимог законодавства про охорону праці та промислової безпеки.

Під час останнього походу на базар була приємно вражена вартістю свіжих огірків. На ятках ціна за кілограм овочів від вітчизняного виробника коливалась у межах 16—19 гривень, а трохи більші і з машини можна було купити взагалі по 14 гривень. А в одному супермаркеті на початку квітня продавались навіть… по 9 гривень! Звісно, такі ціни вражають. Адже торік подібні цифри ми бачили хіба що наприкінці травня — початку червня, але аж ніяк не в квітні. Що відбувається і чому це раптом так «здали» в ціні огірки — питання, яке не дає спокою покупцям. Дехто висловив думку, що, можливо, це огірки браковані?!  

Примхлива весна стримує посівну кампанію на Черкащині. Хоч аграрії підійшли до неї в повній готовності. Лише в деяких господарствах, як повідомив заступник голови облдержадміністрації Анатолій Івашкевич, дещо бракує кредитних ресурсів, але й ці питання оперативно вирішують. Найскладніше чітко організувати польові роботи, адже відведені природою строки вкрай стислі.
Під урожай нинішнього року засіяно 237,5 тисячі гектарів озимих зернових. За даними науковців та фахівців управлінь агропромислового розвитку райдержадміністрацій, посіви озимини перебувають в доброму та задовільному стані на 98% площ. 

Коли дивишся на асортимент молочної продукції, представлений у вітчизняній торговельній мережі, напрошується запитання: а чи вся вона справжня? Тобто скільки молока в тих сирах та сирках, йогуртах, кефірах тощо? І чи справді все воно коров’яче, а не такий собі рослинний замінник? Проте експерти переконують: мовляв, молока у нас навіть більше, ніж потрібно для внутрішнього споживання. Тож наші виробники можуть не лише нас із вами, тобто вітчизняних споживачів, нагодувати молочними продуктами, а ще й за кордон їх експортувати.

Тим часом часто доводиться чути, що молокопереробні заводи купують сировину в селян буквально за копійки.

Як відомо, кожна область має свою специфіку. Приміром, Запорізька належить до зони ризикованого землеробства, але попри це тут більше розвинене рослинництво, ніж тваринництво. Про те, на що робитиме ставку область цього року, проблеми і здобутки запорізьких аграріїв — наша розмова із профільним заступником голови облдержадміністрації Сергієм ГРАЧОВИМ.  

Історія захоплення чужої власності в нашій країні багатолика і багатогранна. Скандали, які спалахували внаслідок явища, що одержало назву рейдерства, інколи вихлюпувалися на загальнодержавне інформаційне поле, але досить часто згасали на рівні регіонів. Усе залежало від того, якої величини активи і підприємства ставали жертвами агресивних атак. Як свідчать результати дослідження, проведеного кілька років тому «Центром дослідження корпоративних відносин», 70% громадян України вважають, що рейдерство не можливе без підтримки судів, прокуратури, міліції. Спираючись на досвід журналістської роботи, додам від себе: воно не можливе і без підтримки органів влади на місцях.  

Свого часу область виступила ініціатором збільшення вдвічі орендної платні власникам земельних паїв. Як відомо, напочатку орендодавці отримували лише 1,5% за свої земельні частки.  Тернопільчани  запропонували  підвищити цю ставку до 3 %. Згодом такі добрі наміри знайшли своє відображення в президентському указі. На 110 % — ось підсумок торішніх розрахунків сільськогосподарських товаровиробників за користування в області землею селян на договірних засадах.  
В області торік  уклали 250 тисяч угод оренди землі. За словами першого заступника директора департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації Володимира Стахіва, у всеукраїнському світлі Тернопілля ніколи не пасло задніх в орендних виплатах за земельні ділянки, сільгоспвиробники щороку вчасно розраховувалися, а дехто з них  навіть підвищував відсотки щодо відповідних зобов’язань.