Це непересічне дійство започатковане у поліському регіоні ще влітку 1991-го. Тоді сама лише спроба зберегти і відроджувати надбання національного фольклору в очах компартійної влади була як певний підкоп під її підвалини. Але всупереч цьому запрошена на сцену народна українська пісня раптом зазвучала з усіма притаманними їй потугою, різноголоссям,  автентичністю.
—  Це й організаторам фестивалю, і самодіяльним артистам, і гостям дало змогу ще раз переконатися: «Українська пісня збереглася!» — пригадує один із організаторів тодішньої «Берегині» журналіст Василь Ворон.

Одразу два луганських академічних театри включили у свої програми твори відомої письменниці Ліни Костенко. «Містерія понівеченої душі» — так група постановників із Херсона на чолі з режисером Сергієм Павлюком позиціонує прем’єру, з якою стартував сезон в українському академічному музично-драматичному театрі. Вистава «Маруся Чурай» створена групою запрошених постановників, які заручилися згодою автора. Її на постановку вистави «Сніг у Флоренції» отримав і головний режисер обласного академічного театру ляльок, заслужений діяч мистецтв України Олексій Кравчук.  

Свого часу канадський мультиплікатор Норман Макларен, один із новаторів мови мультиплікації, змивав із плівки емульсію, шкрябав її, малював на ній пензлем. Причина таких експериментів — Макларен не мав камери. Сьогодні перед митцями-аніматорами широкий діапазон утілення задумів. Якою мірою він різноманітний, можна дізнатися на Міжнародному фестивалі актуальної анімації та медіа-мистецтва «LINOLEUM» (у перекладі — «олійна лінія»), що до 20 жовтня триває у київський галереї «Лавра». До речі, найменували фестиваль на честь одного з мультфільмів Макларена «Горизонтальні лінії» (смуги фарби було вручну нанесено на плівку). В Україну «LINOLEUM» привезли з Росії, де він відбувається вже восьмий рік.

З нагоди 70-ї річниці визволення Полтави і Полтавської області творча група обласної державної телерадіокомпанії «Лтава» створює багатосерійний документальний фільм «Полтавщина 1941—1945: між відступом і визволенням». Перші три серії вже презентували. Про роботу над фільмом «УК» розповідає автор сценарію і постановник Володимир Дряпак. 

На початку жовтня у столичних кінотеатрах «Київ» та «Кінопанорама» розпочне свою роботу Шостий міжнародний кінофестиваль кіно для дітей та юнацтва «Крила», що триватиме протягом року та складатиметься з кількох етапів. Саме в жовтні відбудеться його перший етап, означений організаторами як «Дні кіно Нідерландів». Про ці та інші події розповідає голова оргкомітету фестивалю Юрій Черниш.

Уже сама назва доробку Ігоря Піддубного за сценарієм автора книжки «Харків. Звільнений назавжди» Андрія Парамонова мимохіть налаштовує на проведення паралелі з фільмом Михайла Пташука за романом Володимира Богомолова «Момент истины (В августе 44-го)». Чи свідомо вибрана схожа назва харківськими документалістами, чи це простий збіг, судити важко. Напевно можна сказати лише те, що як художнє полотно великого екрана отримало неоднозначні оцінки глядачів, учасників екранізованих подій, так і фільм харків’ян, за умови його перегляду численною теле- та інтернетаудиторіями, безперечно, викличе вкрай протилежні судження та оцінки. Власне, вже в цьому і є його плюс. Чи буде він єдиним, можна стверджувати, лише переглянувши півторагодинну зафільмовану розповідь авторів про визволення Харкова від гітлерівців у серпні 1943-го…  

Тема консолідації телевізійного ринку та перетворення його на прибутковий бізнес стала лейтмотивом цьогорічного Kiev Media Week. Медіатиждень розпочався конференцією телевізійних продюсерів та менеджерів, які розмірковували над тим, як зарадити збитковості українського ТБ і які ефективні моделі могли б сприяти його виходу на прибутковий рівень. 
На думку телеменеджерів, нині найрейтинговіші українські канали, що виробляють власні шоу, купують прем’єрний світовий продукт, не відбивають своїх витрат і працюють навіть не в нуль, а в мінус. Збитки великих каналів за рік можуть сягати $ 70 мільйонів. 

20 років тому довженківці зняли в Полтаві комедію «Браві хлопці» за участю найвідоміших радянських акторів: Георгія Віцина, Еліни Бистрицької, Любові Соколової, Володимира Етуша, Спартака Мішуліна, Петра Глєбова, Євгена Моргунова, Володимира Коренєва, Людмили Хитяєвої. І хоч фільм режисера Миколи Засєєва-Руденка, що вийшов на екрани в 1993 році, лідером кінопрокату не став, у Полтаві тільки про нього й говорили. А нашому колезі полтавцю Олександрові Брусенському, який тоді служив у Полтавській авіадивізії, на базі якої знімали кіно, навіть пощастило побачити зйомки на власні очі. Він і розповів нашому кореспондентові, як усе було. 

Нещодавно пізно ввечері подорожував по українських телеканалах в надії знайти щось цікаве. Чергове натискання на кнопку — і на екрані молодий кудлатий чоловік з трояндою в зубах підбирається до тітоньки, яка спить. За кілька секунд стало ясно — аби ще раз освідчитися у своєму шаленому коханні.

Тітонька набагато старша за нього, і я її впізнаю: це актриса, котра грає головну роль залізного полковника, керівника вигаданої Федеральної експертної служби в російському серіалі «Слід». Бачив кілька епізодів цієї професійно зробленої стандартної тележуйки. Як і в американському серіалі «Касл», жінка-керівниця-ас з двома помічниками розкриває в кожній серії кривавий злочин. 

На острові Лідо в Адріатичному морі ось уже четвертий день відбувається ювілейний 70-й Венеційський кінофестиваль, з яким цього року двічі пов’язане слово «вперше»: воно, зокрема, стосується «Спеціального Гран-прі журі», яке долучиться до традиційного «Золотого лева» за найкращу з 20 стрічок конкурсної програми. Кому дістанеться ця нова нагорода, дізнаємося 7 вересня, коли фестиваль завершиться.