Після вистави в Жовтневому палаці подзвонила подруга: "Ну і як воно, "Життя з ідіотом"? "Геніально!" - відповіла я. "А в чому його ідея?" - озвалася вона запитанням із нашого радянського минулого. Тут уже я знітилась: ідей було так багато - і в автора, і в режисера, та й у мене самої... Але виручив анонс із програмки глядача: "В оповіданні Віктора Єрофеєва "Життя з ідіотом" інтелігентна сім'я - чоловік з дружиною - отримує метафізичне покарання: бере до себе в дім ідіота Вову. Той спочатку руйнує все навкруги, потім вступає у статеві стосунки із дружиною, а відтак із її чоловіком, а в кінці вбиває дружину, через що чоловік втрачає розум, потрапляє до божевільні, а звідти - до сім'ї дипломата, де й описує все, що відбулося".

Домовляючись із солістом балету Національної опери України народним артистом України Максимом Мотковим про зустріч, я мимоволі згадувала знайомство з ним у далекому 1974 році, коли напередодні свята 8 Березня прийшла брати інтерв'ю в його матері - легендарної балерини Валентини Калиновської. На той час вона була єдиною в колишньому Союзі балериною зі званням народної артистки СРСР, яка не тільки активно виступала на сцені, а ще й виховувала двох дітей. Під час нашої з нею розмови одинадцятирічний Олексій зосереджено займався якоюсь своєю справою, а молодший Максим ні на мить не міг заспокоїтися.

Це оперета угорського композитора Пауля Абрахама. Сюжетну основу твору в компанії з Фріцом Леннер-Бедою написав відомий лібретист Альфред Грюнвальд, який уже створив з Імре Кальманом та Францом Легаром такі оперети, як "Принцеса цирку", "Баядера", "Маріца", "Фіалка Монмартру" та багато інших. Ідею вистави мимоволі подарував сам Пауль Абрахам. Оспівуючи красу та високе кохання у своїй музиці, він і в житті прагнув прекрасного, влаштовуючи на своїй віллі в Берліні найвишуканіші вечірки для вищого світу та богеми.

Свій 70-й ювілейний сезон Луганський обласний академічний український музично-драматичний театр розпочав прем'єрним показом трагедії Шекспіра. Львівський режисер Олексій Кравчук поставив "Гамлета" в авторському перекладі українською Юрія Андруховича.

Коли в Донецьку вперше провели фестиваль "Зірки світового балету", скептики ставили під сумнів перспективність проекту і казали, що він навряд чи приживеться в шахтарській столиці. Мовляв, у місті з пролетарською закваскою в пошані інші види мистецтва, а на балет донеччани дивитимуться, немов, даруйте, відомий приказковий персонаж на нові ворота.

Цьогоріч до Запоріжжя з'їхались театральні трупи з України, Росії, Ізраїлю. Щовечора впродовж тижня обласний академічний музично-драматичний театр ім. Магара був заповнений вщерть. Авторці цих рядків довелося докласти чимало зусиль, аби роздобути квитки на перегляд фестивальних вистав.

Побутує думка, що відомі актори розбещені публікою і пресою, а тому не люблять журналістів і навіть часто грубіянять їм. Напевно, це не справжні актори. Творці, що живуть у світі мистецтва, інші. Вони поважають тих, хто пише про них, хай і критично, а також вдячні глядачам, які захоплюються їхньою творчістю, витрачають свій час і гроші, щоб оцінити їхню роботу. Саме такими виявилися відомі актори Московського художнього театру Костянтин Хабенський, Марина Голуб та Олексій Кравченко. Чарівні, інтелігентні, захоплені своєю справою люди.

В Осло (Норвегія) відбулась презентація унікального українсько-норвезького проекту - постановки балету "Пер Гюнт" Едварда Гріга, в якому брали участь артисти Національної опери України ім. Т. Г. Шевченка, Донецького національного театру опери та балету ім. А. Солов'яненка, студенти Норвезької балетної школи та Київської муніципальної української академії танцю ім. С. Лифаря. Спільний мистецький проект приурочено до п'ятиріччя заснування Норвезької балетної школи. В головних ролях - солістка Донецького національного театру опери та балету Ірина Крамаренко і артист балету Національної опери України Іван Бойко. Всі чоловічі партії виконували студенти КМУАТу, жіночі, як і масові сцени, випускниці Норвезької балетної школи.

Відтепер найкращі вистави Національного академічного драматичного театру імені І. Франка, який "Украденим щастям" відкрив наприкінці вересня новий - 91-й - сезон, разом із глядачами в його залі щомісяця переглядатимуть у прямому ефірі Першого Національного телеканалу жителі навіть найвіддаленіших куточків України. Про це подбало керівництво закладу, художній керівник Богдан Ступка та генеральний директор Михайло Захаревич, для якого це ще й гідний подарунок до шістдесятиріччя.

В обласному центрі з аншлагом відбулася прем'єра вистави "Життя всупереч долі". Її зіграли на сцені Житомирської філармонії актори єврейського театру малих форм "Єврейський бульвар" (художній керівник Лариса Коваль) і Польського театру імені Юзефа Крашевського та Польської театральної студії (директор Йоланта Платок, художній керівник Микола Варфоломєєв). До такої творчої співпраці їх надихнуло проголошення ООН 2010 року Роком зближення націй під назвою "Спільний дім - спільна культура".