ХІV Міжнародний фестиваль документального кіно відкрився американською стрічкою «The yes men: згодні бунтують». «Згодні» активісти вже 20 років намагаються розв’язати соціальні проблеми США та зміну клімату на планеті культурними провокаціями. Ландшафт світу і портрет людської свідомості. Передчуття війни, її наслідки для суспільства. Мегаполіс і село. Робота, яка надихає, і яка перетворює на механізм. Культура і менталітет. Декомунізація міста і місця. Світи чоловіків і жінок, старих і юних. 

Вийти в публічний простір працівників культури Дніпропетровщини змусив брак коштів на існування комунальних театрально-концертних закладів. 

Наприкінці минулого року в Тернополі відбувся перший фестиваль «Кінохвиля», на якому побував талановитий актор і режисер Костянтин Лінартович. Тоді зізнався, що приїхав на розвідку. Нині він готується до зйомок фільму «Повернення». Ця кінокартина про долю людини у воєнних обставинах, що в них потрапила нині Україна через російську агресію. Це повернення героя додому, до Бога, в родину. 

Народитися на Різдво Христове — особлива радість. Адже  цього  величного дня святкують усі, на душі кожного і молитовно, і весело, і щасливо. Заслужена артистка України Віра Самчук прийшла в земне життя з Різдвяною зіркою в селі Зелений Гай, що в Заліщицькому районі на Тернопіллі. Люди саме йшли до церкви. У хаті пахло сіном, яке поклали під вишиту скатертину святвечірнього столу, застелили долівку, а на покуті красувався дідух  — сніп-оберіг. Трохи поодаль стояла ялинка, яку день тому батько, незважаючи на хурделицю, приніс із лісу, бо перебував в очікуванні народження дитини. І Бог послав йому на Різдво доню. Вітання приймав уже під дзвінкі колядки та театралізоване дійство вертепників. 

Творчі спілки в реаліях нинішньої України — явище суперечливе. З одного боку, ці об’єднання мають величезну історію, затребувані мистецькою спільнотою, з другого — питання їх належного фінансування і сучасного менеджменту, м’яко кажучи, лишають бажати кращого. 

Київську публіку він потішив 17 грудня. Прославлений маестро приїжджає в Україну із задоволенням, бо, за його словами, у нас підготовлений слухач. Після завершення кар’єри він зосередиться на роботі фонду, що створив для боротьби з лейкемією, яку здолав сам. Тож, каже, навчився бути щасливим усупереч усім випробуванням. 

Нещодавно відомий режисер уперше побував на Тарасовій горі в Каневі, ще в кількох історичних місцях Шевченкового краю. А зустрілися ми з Валерієм Балаяном у Черкасах, коли він відвідував кімнату-музей Василя Симоненка. 

П’єсу-жарт «Як наші діди парубкували» Володимир Канівець написав на основі малюнка на одну дію Степана Васильченка «На перші гулі». Соковите й багате рідне слово, задушевні народні мелодії, іскристий гумор, колоритні, веселі й щирі миттєвості українського життя, прекрасну акторську гру — все воєдино зумів зібрати і вималювати своїм талантом режисер-постановник народний артист України Олег Мосійчук.  

Фільм «Жива» режисера і кліпмейкера львів’янина Тараса Химича ще тільки готували до прем’єрного показу в кінотеатрах, а він уже опинився в епіцентрі уваги. Такий інтерес не випадковий, адже кінострічка розповідає історію жінки, яка, переживши драматичні події в лавах повстанської армії, сталінських таборах, зберегла доброту в серці й відкриту душу. З режисером фільму Тарасом ХИМИЧЕМ «УК» поспілкувався напередодні прем’єри фільму. 

Хоч Україна і мала тривалий час три великі державні кіностудії, але вони, по суті, так і не продукували українських фільмів за національною натурою, традиціями, мовою, душею. Тому цілі покоління стужилися за рідним екраном, а нині з’ява в широкому прокаті нової української стрічки стає справді мистецькою та суспільною подією. 10 листопада у країні відбувся прем’єрний показ драми «Гніздо горлиці», яку зняв режисер Тарас Ткаченко. Зауважу, кінострічка вже здобула цього року Гран-прі Одеського міжнародного кінофестивалю.

Цей фільм у Тараса Ткаченка, як він сам каже, взяв три роки життя. Поставив його за романом чернівчанина Василя Мельника. Автор літературного твору мріяв побачити цю кінокартину в прокаті, але не дочекався, пішов у засвіти.