До кореспондентського пункту «УК» у Сумах звернувся наш читач Валерій Єрмак. Наприкінці минулого року він відзначив ювілейну дату від дня народження і з цієї нагоди колеги по роботі подарували йому ноутбук, побажавши успішних мандрівок у мережі Інтернету. Оскільки в домашньому помешканні ювіляра «павутини» не було, звернувся до ТОВ «ТРК «Телесвіт» компанії «Воля». Менеджер одразу ж прийняла замовлення. При цьому розпитала про  все, що належить у подібних випадках, і в першу чергу записала номери домашнього і мобільного телефонів.  

Чи знаєте ви, що 25 квітня можна розпушувати грунт, 4 травня не варто поливати рослини, а через кільканадцять днів уже слід садити гарбузи? Навіщо вам це знати? Щоб «правильно» обрати кандидата в депутати на наступних (до речі, ще не оголошених офіційно!) виборах до Київради від громади одного з віддалених від центру районів нашої столиці.  

У 80-х минулого століття одна американка українського походження запитала мене: «Чого ви з тим Шевченком носитесь, як із Богом?» У ті часи це питання прозвучало як крамола і навіть образа. Заставши зненацька, спромоглася імпровізовано огризнутися: «Твоя мама виїхала на заробітки у 1910-му з початковою освітою, грудкою землі і його віршами, які, як Біблія, давали духовний стрижень. А це немало на чужині».  

Надзвичайний випадок, який нещодавно трапився в столичній підземці на станції «Осокорки», багатьом із нас довів, що у схожих ситуаціях потрібно розраховувати лише на себе. Саме такої думки дійшла більшість пасажирів, намагаючись дістатись додому того злощасного вечора. І хоч зазвичай їдучи у громадському транспорті в годину пік, згадуєш славнозвісний вислів «натовчені як кільки в томаті», — саме з ними можна порівняти пасажирів…  

«Ви ніяк не можете правильно розрахувати бюджет своєї родини? Витрачаєте гроші на непотрібні дрібниці, а потім не вистачає на найнеобхідніше? Не можете відкладати хоча б потроху на відпустку? У нас є для вас вирішення! Заходьте на сайт www… Спеціально створена професійними економістами програма дасть змогу вам рівномірно та грамотно розподіляти ваші витрати щомісяця. І споглядати, як зростає сума, яку заощаджуєте майже щодня!»  

Ми — непереможні! Ані розчарування «павловської» грошової реформи, ані знецінення вкладів в Ощадбанку СРСР, ані грубий обман МММ не позбавили моїх співвітчизників віри в диво й упевненості у своєму праві на незароблені гроші.
Правда, мій чоловік, коли отримав електронною поштою лист про «спадщину в Республіці Того», лише посміявся. 

Першими теплими днями ми з подругою вийшли прогулятися. Пішки. Куди? Ноги самі занесли на Софійську площу, а згодом і до Андріївського узвозу.  

Чи випадкова закономірність, чи закономірна випадковість, але два факти, про які нижче, збіглися в часі. Спершу в своєму архіві знайшов записник студентських років, у якому збереглися розповіді моїх дідуся Трохима та бабусі Марії по маминій лінії.

Перечитав, як у 70-х роках розповідали про своїх батьків, відповідно Дмитра та Василя — про їхню роботу в полі й коморі, виховання синів і доньок, про те, як ті наприкінці ХІХ століття поїхали до Криму по сіль (хоч і не вважали себе чумаками). Повертаючись назад, завернули до однієї гостинної корчми, на радощах відзначили вдалу поїздку (адже до рідної хати залишалося якихось два десятки кілометрів) та й… заснули на чумацькому возі. Добре, що воли трапилися тямовиті: без «водіїв» доставили вантаж і пасажирів до самісінького двору. Ох і «нагоріло» ж потім обом від рідні… 

Справді, нахабство не знає меж, а непокаране зло множиться. Щоб переконатися в цьому, варто прочитати оголошення у вагонах метро або на автобусних зупинках. Багато з них запрошують пограбувати вас, ваших дітей, а заодно і суспільство в цілому. Саме так сприймаються численні пропозиції продати курсові та дипломні роботи, кандидатські дисертації. Кому зовсім несила, може купити готовий диплом. На вибір — ким хочеш, миттєво станеш. Звичайно, збагативши продавця. 

— А покажіть мені, як цим користуватися! — чоловік у фуфайці і шапці-вушанці, довгенько проморочившись з банкоматом, протягнув мені свою картку. І… назвав ПІН-код.
— Та що ви?! — аж злякалася. — Ніколи так не робіть! Це те саме, що віддати чужим людям власний гаманець!
Справді, неодноразово чула історії про те, як така довірливість закінчувалася погано. Шахраї вигадали велику купу способів заволодіти чужими коштами — від елементарної крадіжки картки до її підробки завдяки встановленому на банкоматі приладу для зчитування ПІН-коду або мініатюрної відеокамери.