До невеликої в масштабах України когорти людей, які створюють позитивний імідж нашої країни на міжнародній арені, можна з упевненістю віднести Віктора Короля —  засновника групи компаній, генерального директора приватного підприємства «Віктор і К», власника торгової марки «Королівський смак»,  знамените гасло якого: «Якість королівська, а ціна народна!» 

Середнього класу в нашій країні зовсім мало, а звідси й різні проблеми. Між тим щороку ринок праці лише у Вінницькій області поповнюється 25 тисячами молодих людей. Цікаво: вони конкуренти тим, хто має робочі місця, чи ресурс? Очільники області переконані, що то є великий ресурс, який треба ефективно використати з розвитком підприємництва. 

Уряд налаштований скасовувати всі бар’єри, які стають на заваді розвитку бізнесу в Україні. Такими словами Прем’єр-міністр Володимир Гройсман укотре наголосив, що економічного зростання країни можна досягти після проведення дерегуляції, залучення в реальний сектор економіки інвестицій. Та спершу слід створити всі необхідні для цього передумови. Висновок у Володимира Гройсмана доволі простий: «Я хочу, щоб представники влади й контролюючих структур бачили очі підприємців. Я хочу відучити державний апарат кошмарити бізнес. Треба зрозуміти, хто і заради кого працює, у кого які функції. Треба створювати умови, за яких ніхто не буде штучно перешкоджати бізнесу розвиватися». 

Здалося, ніби я потрапив у справжній рай, коли за завданням редакції в’їхав у місто Вільнянськ Запорізької області, щоб побувати на місцевому  підприємстві  ТОВ «Ритм». Дороги скрізь акуратно  асфальтовано, доріжки викладено тротуарною плиткою, а адміністративне приміщення «Ритму» нагадує   середньовічний замок.

Забезпечила місто цією плиткою, ще й безкоштовно, місцева промислова група  «Ритм». А ще реконструкція центрального проспекту в Запоріжжі, площі Маяковського та Героїв Майдану обласного центру також здійснюється із застосуванням плитки виробництва «Ритму». Про підприємство «УК» розпитав у генерального директора промислової групи «Ритм» Олексія Пушняка. 

Згідно з інформацією Міжнародної фінансової корпорації (IFC), сімейні компанії — найпоширеніша форма організації бізнесу в світі. У багатьох країнах вони становлять понад 70% загального числа підприємств і відіграють ключову роль у зростанні країни та створенні робочих місць. Серед найбільш відомих — Fiat Group у Італії, L’Oreal у Франції, Samsung у південній Кореї, BMW і Siemens у Німеччині. Проте приблизно 90% таких компаній не виживають після переходу у власність представників третього покоління. Причина — недостатня підготовка молодших поколінь до вимог бізнесу, що зростає.

Яка частка з 900 тисяч вітчизняних підприємств малого та середнього бізнесу є сімейними, фахівці не підраховували. Про те, як сімейні компанії можуть покращити шанси на виживання завдяки ефективній системі корпоративного управління, «УК»  розповідає керівник програм Міжнародної фінансової корпорації з корпоративного управління в Європі та Центральній Азії Сергій ТРІПУТЕНЬ.

Малих і середніх підприємців у розвинених країнах вже давно сприймають як джерело потужного внутрішнього інвестиційного ресурсу. Не применшують їхнього значення й у питанні зайнятості населення. До послуг такого бізнесу і проста реєстрація, і звільнення на певний період від податків. До слова, нарешті й в Україні спростили процес реєстрації до кількох годин. А ще кожен новий проект регуляторного документа тепер містить цифрове обрахування його впливу на такий бізнес, аби запропоновані норми не нашкодили підприємцям. Та чи це нині мотивує українців займатися власною справою?

Про ставлення громадян до підприємництва у світі та Україні свідчать дані глобального дослідження, участь у якому взяли майже 50 тисяч людей із 44 країн, зокрема й тисяча українців. Згідно з опитуванням, показник позитивного ставлення до підприємництва в нашій державі — 34%, у світі — 51%.

Позашляховик спритно обминав вибоїни на асфальті. Навіть не вірилося, що так майстерно керувала ним жінка. «А я вже звикла до таких доріг, — ніби вгадуючи мої думки, сказала невисока на зріст панянка. — Сьогодні ям уже значно менше, бо дороги почали ремонтувати». 

Поїзд прибув на кінцеву зупинку за розкладом. На пероні станції Лисичанськ побачила військових з автоматами. Якось стало не по собі і згадала одну з жінок у купе: «Лисичанськ — остання українська залізнична станція перед фронтом. Далі колії ведуть до окупованого Луганська». Але це, мабуть, лише в мене, людини не місцевої, були такі тривожні відчуття. Більшість пасажирів, хто до Лисичанська приїздить частіше зі столиці і живе тут, на прифронтову дійсність реагували спокійно, зосереджено: вони без метушні покидали вагони і зосереджено прямували до привокзальної площі.

— Залишатися пильним потрібно і зараз, — сказав під час зустрічі на вокзалі директор ТОВ «Лиспи» Олег Кострюков. — Місто, на щастя, сепаратистську кашу їло недовго (Лисичанськ під окупацією перебував менш ніж три місяці), але мирне небо цінувати навчилися.  

Нові можливості для бізнесу напередодні відкриття зони вільної торгівлі України з ЄС дає програма «Готові до співпраці з Німеччиною». Вона працює в межах міжурядової угоди на рівні міністерств економіки та торгівлі обох країн і є донорською (тобто цілком безкоштовною) для малого й середнього бізнесу. Партнери програми на Рівненщині — облдержадміністрація та агенція із залучення інвестицій «Інвест Ін Рівне». 

— Наша родзинка — місячне безкоштовну стажування в Німеччині. Учасник оплачує лише переїзд. І тут кілька варіантів: загальне стажування, колективне відвідування німецьких підприємств, тренінги, спрямовані на розвиток навичок, що допомагають успішно розвивати зовнішньоекономічні зв’язки, і компетенції щодо навичок ведення бізнесу в Німеччині.

Немає випадковості в тому, що місцем під створення індустріального парку обрано житловий мікрорайон Рясне. Через зупинення виробництв потужної колись промислової зони, куди наприкінці 1980-х років переїхали найбільші підприємства міста, мікрорайон опинився у вкрай важкому депресивному становищі. Колись успішні виробництва перетворилися на пустки, занедбано соціальну сферу. Тож немає труднощів із пошуком земельної ділянки — є де розбудовувати індустріальний парк, який не просто реанімує промисловий потенціал Львова, а й окреслить перспективу його розвитку на десятиліття, дасть змогу розв’язати гострі соціальні проблеми, передовсім щодо створення нових робочих місць, яких катастрофічно бракує.