Карантинні обмеження, пов’яза­ні з поширенням COVID-19, боляче вдарили по вітчизняній галузі громадського харчування. Під час першого весняного карантину 2020 року всі підприємства зазнали збитків. Як вважають аналітики, з них 50—90% вичерпали фінансові заощадження. Ще більше постраждали заклади громадського харчування України після локдауну навесні цього року.

Пандемія COVID-19 та карантинні заходи створили проблеми для бізнесів. Деякі з них закрилися. Але є й чимало таких, яким суворі часи економічної кризи, навпаки, надали широкі можливості для роботи та поліпшення результатів. «Урядовий кур’єр» пропонує огляд таких бізнесів.

Серед акуратних доглянутих городів у селі Шостакове біля Катеринополя на Черкащині один вирізняється яскравими та незвичними як для сільського пейзажу барвами. Тут грядки рясніють не картопляним листям, не суницею чи томатами, а екзотичними пірамідками туй та саджанцями інших хвойних, які рідко побачиш у цих краях. Як згадує власник обійстя Валерій Найденко, у перший рік, коли син переконав вирощувати ці рослини, сусіди скоса дивилися: що за диво, мовляв, ялинками город засадив! Та й справді, на всю округу, колишній район, може, знайдеться один чи два господарі, які в таких масштабах займаються чимось схожим.

У селі Ліпляве, що поблизу Канева, дедалі популярнішим стає ательє «Майстриня». Селяни можуть відремонтувати тут свій одяг, а модники пошити ексклюзивну обнову. Позаторік цей заклад відкрила колишня киянка Олена Цемінене — одна з переможниць конкурсу мікрогрантових проєктів для сільських підприємців-початківців «Село. Кроки до розвитку», організованого агроіндустріальним холдингом МХП. Як розповіла Олена Семенівна, її підтримали в Ліплявській ТГ, надавши відремонтоване приміщення.

Компанія «Контінентал Фармерз Груп» упродовж багатьох років активно співпрацює із громадами, чию землю обробляє. Для них торік агрохолдинг надав понад 30 мільйонів гривень соціальних інвестицій, зокрема на розвиток кооперативного руху. Аби збільшити кількість робочих місць на селі, «Контінентал» став партнером у впровадженні проєкту «Підтримка зайнятості у сільській місцевості, що постраждала від пандемії COVID-19, через розвиток малого сімейного бізнесу під брендом «Щедре Опілля». Його розробило кооперативне об’єднання «Файні ґазди». Цю ініціативу підтримали спільним проєктом уряду Швеції та Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні «Посилене партнерство для сталого розвитку». Загальний бюджет ініціативи — 1,6 мільйона гривень, половину з них становлять кошти кооперативів та їхніх партнерів. Гроші витрачатимуть на створення сімейних ферм з вирощування ягід і лікарських рослин.

Якщо в Косівщині в когось із місцевих запитати, де мешкає родина Наталки та її чоловіка голландця Анне Фредеріка, чи не кожен неодмінно уточнить: це ті, хто облаштував теплиці для вирощування різноманітної зелені? І не дочекавшись відповіді, покажуть на обійстя, де мешкає працьовите подружжя.

Останніми роками на Перечинщині з’явилися малі підприємства, що займаються крафтовими продуктами: «Перечинська оранжерея», «Перечинська мануфактура», «Лавандова гора», «Турянський мед», «Файна палинка». В одному з них — «Турянський часник» днями побував кореспондент «УК».

Полтавщина за запасами води перебуває на 11-му місці в Україні, тому їх поповненню там завжди надавали неабиякого значення. У 1970—1980 роках на територіях радгоспів, колгоспів, особливо у південних районах, створювали цілі каскади штучних водойм. Згідно з проведеною у краї в 2006—2009 роках інвентаризацією водних об’єктів, нарахували 69 малих водосховищ і 2688 ставків загальною площею водного дзеркала майже 25 тисяч гектарів.

Село Петропавлівка на Черкащині в колишньому Городищенському районі зустрічає подорожніх досить респектабельними будинками, сучасними парканами. Але якщо придивитися, є серед них і покинуті та зарослі бур’янами подвір’я. У давнину поселення називалося Трисагами. За однією з версій, тому, що у трьох напрямках сучасних Вербівки, В’язівки й Валяви буяли зеленню заливні луки, біля яких і селилися люди, маючи випаси для худоби. Місцеві розповідають, що ще пів століття тому тримали в селі стільки корів, що навіть сварилися: не там, мовляв, свою корову припнув. Однак нині, кажуть, і молока ніде купити, позаростали луки ясенками, лопухами й кропивою.

Як пасічникові довідатися, скільки меду зібрали бджоли і в якому вони стані, не відвідуючи пасіку? Через смартфон, переконані в сім’ї Лендел на Закарпатті. Ця родина бере участь у міжнародному проєкті на стику двох галузей — бджільництва й IT. В агропромисловому виробництві це відкриває нові не бачені раніше можливості.