Пенсіонерам зроблять перерахунок пенсій. Пов'язане це з черговим підвищенням прожиткового мінімуму. Тобто відповідно до Закону "Про Державний бюджет України на 2011 рік" підвищуються ті пенсійні виплати, розмір яких залежить від величини прожиткового мінімуму. Це, в першу чергу, доплата до пенсій, які менше прожиткового мінімуму, та надбавка до пенсій за понаднормовий стаж (які обчислені, виходячи із розміру прожиткового мінімуму). Будуть також підвищені розміри підвищень до пенсій ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань, додаткова пенсія особам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, державна соціальна допомога на догляд, розміри надбавок до пенсій донорам, розміри мінімальних пенсійних виплат шахтарям (див. Додаток).

Законопроект про пенсійну реформу поки що не готовий до розгляду у Верховній Раді. Такий висновок зробив Президент Віктор Янукович у ході зустрічі з Прем'єр-міністром Миколою Азаровим.

 Найближчим часом пенсійна реформа, яка - після Податкового кодексу - стала другою "страшилкою для народу", може бути розглянута у Верховній Раді. Що нас чекає після цього? Підготовчий етап тривав достатньо, щоб устигнути обрости чутками. Правдивими чи не дуже - інше питання. Зрозуміло, що диму без вогню не буває (якщо тільки ніхто спеціально не підриває димові шашки), проте більшість цих чуток мають явний характер "залякування". Розглянемо сім основних "пенсійних" чуток, пов'язаних з реформою пенсійної системи.

Вже нині у пенсійній системі України на 10 платників внесків припадає 9 пенсіонерів. За незмінності рівня участі населення у пенсійному страхуванні до середини 2020-х років кількість пенсіонерів зрівняється з кількістю платників, а до кінця прогнозованого періоду - перевищуватиме на третину.

Такі демографічні перспективи вимагають пристосування суспільства й економіки до особливостей населення, що старіє, де кількість пенсіонерів перевищує чисельність зайнятого населення. Саме з цією метою в Україні законодавством передбачено запровадження багаторівневої пенсійної системи.

Як показує світовий досвід, безболісних пенсійних реформ не існує. Практично всі країни, що починали процес перетворення, стикалися з невдоволенням населення, протестами профспілок і складним перехідним періодом від старої системи до нової. Але в результаті держави, які провели вдалі реформи, вже підвищують пенсії своїм громадянам. А ті, хто не зважиться на радикальні кроки зараз, змушені будуть робити їх пізніше, але з великими втратами.

Суперечки про доцільність чи недоцільність проведення пенсійної реформи в Україні тривають не один місяць. Уряд розуміє: проводити реформу потрібно, і ця реформа - не наслідок просто чийогось бажання або політичної примхи, це реальна необхідність, продиктована часом. Посудіть самі: пенсійний вік на рівні 55 років для жінок та 60 років для чоловіків уперше було запроваджено у СРСР на початку 30-х років минулого століття. Тоді середня тривалість життя чоловіків становила 42 роки, а жінок - 48 років. Демографічні показники з тих пір суттєво змінилися. Змінилася і ситуація з Пенсійним фондом, відрахуваннями до нього та його наповненістю. Сьогодні кількість працюючих громадян і кількість пенсіонерів в Україні поступово урівнюються: економісти прогнозують, що за кілька років ми матимемо однакову кількість працюючих та пенсіонерів.  

Переважна більшість людей в Україні живуть на невеликі розміри пенсій. Тож реформування пенсійної системи назріло давно. Пенсіонери мають отримувати справедливі виплати, які залежатимуть від страхового стажу і розміру заробітної плати. Яких заходів потрібно вжити, щоб старість була безбідною, розповідає заступник директора з наукової роботи Науково-дослідного інституту праці і зайнятості населення, академік Микола Шаповал.

Система пенсійного забезпечення в Україні залишається соціально несправедливою - як за професійною, так і за гендерною ознаками. Тому сьогодні, коли триває громадське обговорення пенсійної реформи, думка демографів з цього приводу надзвичайно вагома. Про це розповідає директор Інституту демографії та соціальних досліджень Елла Лібанова.

Система обов'язкового пенсійного страхування - це форма резервування заробітної плати (чи інших видів доходів від зайнятості), що забезпечує підтримку матеріального добробуту в разі втрати працездатності в старості, через інвалідність або втрату годувальника. Сплачуючи внески на пенсійне страхування, працівники та їхні роботодавці об'єднують свої зусилля й ресурси для створення колективних систем захисту і безпеки, що дає можливість розподілити ризики й збитки між громадянином та суспільством. При цьому забезпечується соціальний зв'язок не лише між безпосередніми учасниками ринку праці, а й між поколіннями, зокрема між поколінням працездатних осіб та їхніми батьками й дітьми.

Закон "Про недержавне пенсійне забезпечення" створює так звані недержавні пенсійні фонди (НПФ). Це договірні установи, в які особи та їхні роботодавці можуть робити добровільні пенсійні внески, крім тих, що перераховуються до солідарної системи. Управління такими структурами здійснюється банками, інвестиційними компаніями та роботодавцями. Внески до НПФ інвестуються з метою збільшення капіталу впродовж усієї трудової діяльності людини. При досягненні пенсійного віку сума внесків разом із накопичувальним доходом від їх інвестування повертається регулярними щомісячними виплатами. Ці гроші є особистою власністю громадянина і в разі його смерті їх отримують законні спадкоємці учасника фонду. Згідно з українським законодавством, НПФ має статус неприбуткової організації. Він збирає внески з учасників, об'єднує та інвестує в акції, облігації та інші цінні папери, у нерухомість, золото чи грошові кошти.