Правонаступниця  Радянського Союзу — Росія — не гребує жодним тоталітарним здобутком «імперії зла». На озброєння взято всі її підступні методи. Відверта брехня — чого тільки варті заяви її очільника про можливість здобути перемогу у  Великій Вітчизняній без участі України. Пряме військове втручання — адже людське життя не варте для них і шеляга. Тому в день, коли Друга світова прийшла на нашу територію, передусім пам’ятаймо, яких колосальних втрат зазнали українці за ті чотири роки. І робімо все для того, щоб якнайменше їх було нині. Герої не вмирають! 

Укладати карти місцевості, як відомо, люди навчилися ще кілька тисячоліть тому. Ці мапи дають змогу відповісти на численні запитання, до яких зокрема належить і поняття «історичні землі». Його актуальність для нас незаперечна хоча б у тому, що поряд з Україною розташована держава Росія, яка з давніх-давен цікавиться сусідськими землями, називаючи їх своїми. Нині російські ЗМІ, а за ними і значна частина росіян, дедалі частіше промовляють мантру «Все навколо наше!».

У ДОБІРЦІ ЧИТАЙТЕ:

Трагічний рейс

Ейзенхауер йшов до Тараса пішки

Довге відлуння пострілів 

Хоч би як оцінювали фахівці значення цієї битви, що тривала 24 січня — 17 лютого 1944 року, її історичне значення переоцінити важко. Для фашистів це був другий Сталінград. Вони втратили 55 тисяч солдатів і офіцерів, понад 18 тисяч потрапило в полон. По суті ця битва й проклала шлях до остаточного розгрому ворога.

Та перемога в Корсунь-Шевченківській битві дісталася Червоній Армії коштом величезних утрат. Загинули сотні тисяч людей, переважно українці. 

Краса спорту має єднати  

Пробач, Тарасе

Забута історія «Арсеналу»

Перл-Харбор під Полтавою

В ДОБІРЦІ ЧИТАЙТЕ:

Справжня шана — лише щира

Не зрікся ні мови, ні совісті

Автомобіль, що змінив світ

ЧИТАЙТЕ В РУБРИЦІ:

Правда — лише для своїх?

«Руський витязь» київського роду

Другий чи третій фронт?

У ДОБІРЦІ ЧИТАЙТЕ:

Краще — без коня

Весь світ — на пагорбах Печерська

Українська альтернатива «конці» 

Україна і світ загалом знає його як лідера кримськотатарського народу та екс-голову Меджлісу. У Криму співвітчизники називають сином Криму. Маючи таке визнання, ця людина залишається надзвичайно простою та невибагливою, а для мене, як для кримчанки, ще й дуже рідною.

Наша розмова з Мустафою-ага відбулася напередодні трагічної для кожного кримського татарина дати — 70-х роковин депортації. І так сталося, що цього дня ми говорили з ним не лише про біду минулу, а й про сумне сьогодення. 

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ

«Я вірю, що Україна як держава буде»

Учитель художників

Прозорливість майстра

Таємниця «Справи Погружальського»