Останніми роками точиться багато розмов про глобальне потепління. З цього приводу презентовано не одне наукове дослідження і майже кожне з них критикують скептики. Проте є очевидні факти зміни клімату, які, якщо уважно придивитися, неозброєним оком може побачити кожен. Скажімо, ми всі помічаємо, що рік у рік зима в Україну приходить пізніше, а стовпчик термометра в холодний період піднімається трохи вище, ніж зазвичай.

Кліматичні зміни найбільше відчуває сільське господарство, зокрема рослинництво. Тож «УК» спробував дізнатися думки з цього приводу представників профільних відомств та наукових установ.    

З агрострахуванням в Україні не склалося. Кілька спроб впровадити випробуваний в усьому світі механізм захисту вітчизняного товаровиробника від примх погоди не увінчався успіхом. Непростою була й доля Закону «Про особливості здійснення страхування сільськогосподарської продукції з державною фінансовою підтримкою». Ухвалений наприкінці минулого року, в січні цього він був заветований Президентом. Однак уже в лютому депутати знову проголосували за документ, а вже 2 березня глава держави підписав рамковий закон, який дає можливість для гнучкого розвитку системи аграрного страхування, не прив’язуючись до жорстких норм і правил.

300 млн грн виділила цьогоріч держава на компенсацію втрат аграріями посівів озимих. На початок березня площі втрат оцінювались Мінагропродом у 3,5 млн га, та завдяки сприятливим погодним умовам деякі посіви вдалось реанімувати, тож під пересів підпало 2,1–2,2 млн га. Щоправда, як зазначають власкори «Урядового кур’єра», господарства не поспішають вишиковуватися в чергу на відшкодування. Бо механізм його надто вже складний і непевний.  

Вітчизняні агрохолдинги та нові вертикально і горизонтально інтегровані утворення вміло використовують податкові пільги, преференції, передбачені законодавчо для розвитку сільського господарства. Натомість якість життя селян щороку погіршується через консервативне ставлення до них як до «підсобних» і «неперспективних», адже вони практично не мають прямого доступу до системи держпідтримки. Їхні потреби у модернізації виробництва, отриманні справедливих цін, захисті економічних і соціальних інтересів нехтуються. Із 3,1 млн осіб, зайнятих у 2010 р. в агросекторі, приблизно 2,2 млн вважалися такими, що працюють в особистих селянських господарствах (ОСГ), і перебувають поза системою соцстрахування.

Це дасть можливість заповнити внутрішній ринок власним якісним насінням, зменшити його імпорт і збільшити експорт. Адже дотепер аграрії змушені були купувати посівний матеріал переважно за кордоном, при цьому ніхто не був застрахований від його браку. Про те, як у подальшому розвиватиметься цей ринок, що стримує прихід інвестицій у нього та інші проблеми, з якими стикається галузь, «УК» розповіли експерти.  

Пилові бурі в Криму в лютому цього року переконливо довели: агропідприємства, які обробляють землю перед сівбою, втрачають не лише родючий шар грунту, що його здуває вітер, а й гроші інвестора (на насіння, добрива, оранку, дискування і культивацію). Як показав досвід «Агро-союзу», уникнути невиправданих витрат дає змогу технологія прямого посіву без попередніх операцій з підготовки грунту.  

Багаті чорноземи і добрі спогади — от і все, що залишилося від колгоспу-мільйонера імені газети «Правда», який сам процвітав і з яким розквітало село Росошани. Розбитий на майнові паї, його потужний виробничий комплекс, яким пишався весь Кельменецький район, зник у вирі економічних перетворень разом з усією сільгосптехнікою, фермами, млином, олійнею та переробними цехами.
Землю також розпаювали між колишніми колгоспниками. 

Три роки тому, приїхавши до села Бакаєве якраз на іменини, коли відзначалося його сторіччя, звернув увагу на щойно створений тоді обслуговуючий кооператив «Мілкодар». Як пояснили люди, його необхідність була викликана потребою забезпечити стабільні ціни на молоко, яке заготовляють від населення представники молокозаводів. Підтримуючи жителів села в обробітку присадибних ділянок, забезпеченні посівним матеріалом, кормами, місцеве ТОВ «Мрія» сприяло тому, що у власних господарствах людей почало з’являтися дедалі більше худоби. Зі створенням кооперативу, куди вступило чимало селян, було усунуто посередників, які раніше й збивали заготівельні ціни на молоко.  

Нині посів ранніх зернових культур в Україні проведено на площі 2,3 млн га (57% прогнозу). Зокрема господарства Криму засіяли 66 тис. га, Одеської області — 250,2 тис. га, Хмельницької — 132,5 тис. га, Тернопільської — 106,3 тис. га, Волинської — 77,3 тис. га, Рівненської — 71,5 тис. га. Крім того, посів ранніх зернових і зернобобових культур завершили господарства Чернівецької, Закарпатської та Івано-Франківської областей. Про це на урядовому брифінгу повідомив міністр аграрної політики та продовольства Микола Присяжнюк.

Земельна реформа в Україні сколихнула, здавалося б, найспокійніші пласти суспільства — селян. Одні про це мріють уже понад десяток літ, другі цього бояться, треті заховалися, як за щит, за свою недовіру: мовляв, ще побачимо, чи вийде з того щось добре. Хоч би як там було, але заскорузла, замозолена, як руки хлібороба, фраза про те, що село потребує змін, нині є альфою й омегою тих процесів, що відбуваються в аграрному секторі. При цьому зрозуміло, що побудова нових земельних відносин спричинить інші глобальні переміни, зокрема в житті територіальних громад.