Під час робочої поїздки на Черкащину міністр аграрної політики та продовольства Микола Присяжнюк ознайомився з роботою кількох сільгосппідприємств Золотоніського та Чорнобаївського районів, узяв участь у розширеній нараді з агроактивом області.  
У ТОВ «Золотоніські сади», яке спеціалізується на розвитку садівництва з застосуванням передового зарубіжного досвіду та інтенсивних технологій виробництва і зберігання продукції, Микола Присяжнюк ознайомився з практикою вирощування яблук.

Через зміну клімату цього року жнива йдуть з 5–10-денним випередженням, як і розвиток рослин. За оперативними даними Мінагропроду, ранні зернові та зернобобові станом на 18 липня обмолочено на площі 6,7 млн га (67% прогнозу, 5,4 млн — 2011 р.) при прогнозі 9,9 млн га. Із цих площ аграрії зібрали 14,5 млн тонн зерна (у 2011 р. — 15,6 млн) при середній врожайності 21,9 ц/га (у 2011-му 28,7 ц/га). Так у Степу намолочено 7,477 млн тонн збіжжя, у Лісостеповій зоні — 5,884 млн, на Поліссі — 1,168 млн. 

Володимир Цибенко працює директором ДП «Дослідне господарство ім. Декабристів», що в Миргородському районі на Полтавщині, всього п’ятий рік. Але навіть за такий порівняно короткий термін зумів істотно зміцнити його позиції. За результатами роботи підприємства в молочному скотарстві воно увійшло в двадцятку кращих в Україні, виробивши за минулий рік 3180 тонн молока, або 6225 кг від умовної корови. Комплексно розвиваються й інші галузі.  

Система меліорації в області вже десятки років перебуває у стані стагнаційної рівноваги. Неспроможність водного господарства в рамках державних лімітів дати достатню кількість води для поливу сільгоспугідь цілком узгоджується із нездатністю аграріїв доправити її туди, де вона вкрай потрібна. Особливо в такі несприятливі посушливі періоди для вирощування зернових та овочів, як цьогорічний. Коли говоримо про достатню кількість, маємо на увазі ті 220 тис. га, що їх зрошували за радянських часів та за інерцією називають поливними і нині. Насправді ж воду подають лише на  25–35 тис. га — залежно від погодних умов та платоспроможності господарств.  

Саме від такої суми податків і зборів держава відмовиться на користь сільгосптоваровиробників. Про це повідомив  директор департаменту фінансово-кредитної політики Мінагропроду Баграт Ахіджанов під час відеоконференції у Кабміні за участі представників Харкова, Львова, Дніпропетровська й  Одеси. За його словами, прямі видатки будуть меншими на 10% від непрямих.  Так, у загальному фонді на АПК передбачено 1,4 млрд грн, у спецфонді — 9 млрд.

Складні погодні умови травня — червня завдали серйозних збитків аграріям. Посуха та спека на півдні і сході, а також частково в центральних регіонах негативно позначились на урожайності. Як наслідок, у степовій зоні України за очікуваних  22 ц/га  ранніх зернових нині збирають лише 16 ц/га (в 2011 році — 28,4 ц/га).  
Низька врожайність автоматично збільшує собівартість вирощеної продукції. За розрахунками Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ), у середньому собівартість виробництва ранніх зернових цього року становить 1800—2000 грн/т, тоді як реалізаційні ціни залежно від якості перебувають у межах 1500—1700 грн/т.

Волинь традиційно, ще з радянських часів, є одним з «наймолочніших» і «найм’ясніших» регіонів України. Вироблені тут молочні продукти споживають не тільки в багатьох куточках нашої держави, а й за кордоном. Зокрема, у Росії, яка вже багато літ є споживачем волинських сирів. Утім, ціна за сировину для цієї експортної продукції, переконані селяни, лишається низькою. Та й зароблені селянськими руками гроші посередники не завжди вчасно виплачують…  

На Дні поля Інституту фізіології і генетики рослин НАНУ в Києві вкотре розглядали проблеми насінництва. Як пообіцяв на загал міністр аграрної політики і продовольства Микола Присяжнюк, країна поступово переходитиме на вітчизняне насінництво і розсадництво. Адже, як констатували фахівці аграрного відомства та науковці, найбільше посівів під час перезимівлі загинуло там, де господарства надавали перевагу зарубіжній селекції. І біди можна було б уникнути, якби використовувався районований український посівний матеріал, стійкий до хвороб і примх погоди. Про те, як розвивається українська селекція, як почуває себе вітчизняний виробник насіння, наша розмова з учасником заходу — заслуженим працівником сільського господарства України Олександром КОЧУБЕЄМ. 

Полтавська область за запасами води перебуває на 11 місці в Україні, а тому до наявних тут ставків, річок, озер, боліт, підземних водних ресурсів населення завжди ставилося з особливим пієтетом. У 1970-х та 1980-х роках в області побудували більшу (із наявних) кількість малих водосховищ, ставків, шлюзів-регуляторів на річках. Майже в кожному населеному пункті, особливо в селах, побудовано водойму. А то й цілі їх каскади, що були на утриманні колгоспів і радгоспів. Вони підтримували їх у робочому стані й ремонтували. Після реформування агросектору землі водного фонду разом із прибережними смугами і гідроспорудами перейшли у відання селищних та сільських рад — відтоді всі ці об’єкти, що мають балансову вартість, практично є безгоспними і поступово виходять з ладу, а нові не будуються. Тому обласна влада ставить завдання — зберегти хоча б наявні ставки, водосховища та гідротехнічні споруди у складі водогосподарського комплексу регіону. 

В одній з областей розповідали майже анекдотичний факт. Народний депутат — фактичний власник (як не маскуйся, а все таємне стає явним) сільгосппідприємства обурювався недостатньою рентабельністю молока.
— Але ж ви не контролюєте виконання законів, які регулюють його оплату, — відповіли йому.  Тому держава лише декларує добрі наміри підтримки виробника, але не виконує взятих на себе зобов’язань. 
— Та я, та ми, — розійшовся законотворець.