Два попередні роки Україна збирала рекордні врожаї: 83,4 мільйона тонн зернових та олійних 2020-го та 108,9 мільйона тонн — 2021-го. До початку повномасштабного вторгнення рф на територію України наша держава  мала змогу експортувати понад 7 мільйонів тонн збіжжя та майже мільйон тонн олії щомісяця.

Однак війна, яка спричинила порушення логістичних ланцюгів, блокування портів, захоплення значного відсотка території України, кардинально обмежила наші експортні можливості.

Війна змінює структуру українського експорту. За даними Міністерства економіки, зростають обсяги продажу за кордон аграрної продукції та продуктів харчування. А ось експорт металургійної продукції скорочується.
У Мінекономіки відзначають зростання обсягів експорту товарів українського виробництва, які мають істотну додану вартість. Уперше цього року експортовано понад 10 тисяч тонн борошна за місяць — у вересні. Також у вересні експортовано кондитерських виробів із шоколаду на суму 15,1 мільйона доларів США (+34,2% порівняно із серпнем), з борошна — на 14,3 мільйона доларів (+4,7%), із цукру — на 13,1 мільйона (+7,8%).

«Наші пропозиції зрозумілі й конкретні. Вони стосуються будівництва олійного трубопроводу від України до польського порту «Гданськ», збільшення кількості залізничного й автотранспорту в Європі для спільного бізнесу, будівництва кількох термінальних перевантажувальних комплексів на кордоні між Україною та європейськими країнами. Реалізація цих заходів зробить такі транспортні коридори постійними. Це, як мінімум, стримає зростання цін в Європі, поглибить зв’язки між українським та європейським бізнесом, відкриє нові проєкти в переробці, й не лише в ній», — зазначив урядовець.

 Юрієві Громаку 54 роки. За освітою вчитель, багато років працював в освітянській галузі на різних посадах. Однак як каже нині, від землі ніколи не відривався, із 2008-го її обробляє. Коли ж школу-інтернат, яку очолював, закрили, вирішив створити сімейне фермерське господарство.
Торік у січні зареєстрував ФГ «Оберіг», розпочавши нову сторінку в трудовій автобіографії. Наголошує, що в сільському господарстві далеко не новачок, це дало змогу без жодних зволікань повноцінно працювати. 

 У час, коли знаменитий херсонський кавун опинився в окупації в буквальному розумінні, його доволі успішно замінює соковита ягода, вирощена на Закарпатті. Її тут культивують, звісно, не в тих масштабах, що на півдні, однак певну частку в задоволення попиту на баштанні місцеві виробники таки вносять. Про те, чого досягли і на що сподіваються в майбутньому, розповідає кореспондент «УК» з місцевих кавунових плантацій.

Останніми роками мальовниче селище Сад під Сумами асоціюється із загальноукраїнським фестивалем промислових конопель Hemp Fest, який щороку збирає численних науковців, виробників, переробників цієї стратегічно важливої для України сільськогосподарської культури. Ось і цієї осені сюди завітали майже 80 учасників не тільки із Сумської, а й Хмельницької, Рівненської, Вінницької, Житомирської, Київської, Чернігівської, Харківської, Полтавської та Одеської областей. З огляду на воєнний стан захід провели у форматі науково-практичного семінару, що дало змогу проаналізувати здобутки коноплярства на полях інституту, області й України, виокремити пріоритети подальшого розвитку галузі, зокрема підвищення врожайності та якості врожаю, розширення галузей застосування насіння, волокна, стебел. 

 Попри масштабні руйнування сільськогосподарської інфраструктури, мінування наших полів та зниження обсягів виробництва, провідні експерти стверджують, що цій ключовій галузі навряд чи загрожує втрата статусу житниці Європи та світу.
«Урядовий кур’єр» намагався проаналізувати стан сільського господарства України в цей важкий воєнний час, зміни у спеціалізації вирощування культур та роботу тваринництва, життєдіяльності підприємств.

Миколі Зимогляду 58 років. Із них 36 працює у СТОВ імені Шевченка раніше Лебединського, нині Сумського району, зокрема 17 — генеральним директором. У молоді роки тривалий час трудився пліч-о-пліч із колишнім керівником господарства героєм соціалістичної праці світлої пам’яті Іваном Остапенком. Саме від нього перейняв найкращі риси аграрія-господарника, завдяки чому товариство багато років залишається флагманом сільськогосподарської галузі Сумщини й України.

Хлібороби Полтавської області здобули важливу перемогу на аграрному фронті. У складних погодних умовах і з розбомбленим Кременчуцьким НПЗ, коли пальне для збиральної кампанії доводилося завозити з-за меж області, вони впорали майже 368 тисяч гектарів ранніх зернових сільськогосподарських та зернобобових культур. Зокрема 262 тисячі гектарів озимої та ярої пшениці, 91,4 тисячі гектарів озимого та ярого ячменю, 4,4 тисячі гектарів жита, 2,2 тисячі гектарів вівса, 7,7 тисячі гектарів гороху і намолотили 1,5 мільйона тонн зерна (торік було 1,73 мільйона тонн), з них пшениці 1,1 мільйона тонн.  Середня врожайність — 41,2 центнера з гектара.

 Нещодавно директор Всеукраїнського аграрного форуму Марія Дідух заявила, що розблокування українських портів може знизити інфляційний тиск на вартість продуктів харчування в самій Україні. Утім, на її думку, ціни на хліб і масло не залежать від цих чинників.
Проте використовуючи зворотний шлях з різних країн, українські судна могли б завантажуватися різноманітною імпортною продукцією, доставка якої морем  набагато дешевша, ніж суходолом з території європейських країн.