Китай став для України новим перспективним ринком збуту сільськогосподарської продукції. Саме з Піднебесною вдалося оперативно та без проблем узгодити регламенти і стандарти на експорт агропродукції. Про це свідчить те, що вже з наступного року на ринок Китаю вийдуть українські соя та ячмінь, фітосанітарні протоколи на які було узгоджено протягом року. Про це заявив міністр аграрної політики та продовольства Микола Присяжнюк на брифінгу в Будинку уряду.
«Україна — це третя країна у світі, яка отримала можливість експортувати зернові до Китаю. І всі країни, які експортують сільгосппродукцію, хочуть потрапити на цей ринок. Тому Китай — приклад успішного стратегічного партнерства для України. Це новий, перспективний, стабільний і прогнозований ринок. Тут нам вдалося дуже оперативно узгоджувати регламенти і стандарти на експорт сільськогосподарської продукції. І ми плануємо, що експорт української аграрної продукції в 2014 році становитиме близько 2,5 мільярда доларів, а в 2015 році — 3,5-4 мільярди», — зазначив Микола Присяжнюк. 

Незважаючи на не найліпші погодні умови року, він став найуспішнішим для хліборобів області, які вже відзвітували про збір двох мільйонів тонн зернових. Враховуючи те, що  більшість сільгосппідприємств Житомирщини господарюють на відносно бідних поліських землях, цьогорічний урожай — справді видатне досягнення. Не зайве нагадати, що минулого року, який ще донедавна вважали рекордним, аграрії області намолотили майже на 22% менше збіжжя, ніж нині. 

Що нас найбільше об’єднує навесні та восени? Звичайно, картопля. Турбота про неї, можна сказати, стала національною ознакою. І мабуть, не знайдеться українця, який би не любив страви з  бульб. Тож і вважаємо їх істинно українським продуктом.

Тим часом цей дивовижний овоч завезли в Європу 1586 року. І були країни, де вирощували його не заради бульб, а… цвіту. Масове ж виробництво картоплі розпочалось в Європі на початку ХХ століття. 

Тернопільщина останніми роками заповзятливо взялася розвивати садівництво та нарощувати площі під багаторічні плодові насадження. Це стало пріоритетним як економічним, так і соціальним завданням, адже дасть змогу забезпечити людей роботою та доходами. Сесія обласної ради свого часу навіть прийняла програму з розвитку садівництва й ягідництва у 2011—2025 роках. Це документ дій, який, зокрема, визначає, що головним напрямком розвитку галузі у краї є послідовна інтенсифікація та спеціалізація, створення високопродуктивних садів на промисловій основі, закладення нових і оновлення старих садів. 

За 10 місяців  цього року аграрії позичили у банків рекордну суму — 13 мільярдів гривень (на 3 мільярди більше, ніж у 2012-му). Про це нещодавно  повідомив Мінагропрод. Кредитними коштами скористалося 2,6 тисячі сільгосппідприємств і фермерів. При цьому найбільшим попитом у них  користувалися «короткі» гроші (на термін — до року). Їх взято 8,1 мільярда гривень. На строк до трьох років  оформлено позик на 2,2 мільярда і на понад три роки — 2,7 мільярда. «УК» спробував з’ясувати, чи справді цього року гроші стали доступнішими для аграріїв, зокрема дрібних та середніх. Чому в цьому сегменті кредитування переважають короткі позики? І які плани банків із розширення фінансування сільгоспвиробників у найближчі роки? 

Цього року в  нашій країні добре вродили яблука.  В Європі — також. Тому зацікавленість їхніх виробників в обсягах присутності на українському ринку, вочевидь, не зменшиться. Цікаво: а чи можуть наші яблука вільно конкурувати з європейськими? 

Системі контролю та нагляду за виробництвом харчової продукції потрібні докорінні зміни, щоб зона вільної торгівлі з ЄС відбулась і наші переробники могли безперешкодно здійснювати експорт на Захід. За оцінками експертів, щороку на єдиному євроринку продається харчової продукції на 20 мільярдів євро. Щоправда, торгувати там деякими видами продукції, переважно тваринного походження, країна зможе, лише прийнявши низку законів.
На сьогодні якість та безпечність харчів в Україні контролює кілька органів — Держветслужба, Держспоживінспекція, Держсанепідемслужба, функції яких часто дублюються. При цьому увага українських контролерів зосереджена на кінцевому продукті. «Перевірити все фізично неможливо. Та й відповідальних за такої кількості виконавців не знайдеш», — зауважив радник з питань ветеринарних та міжнародних справ Гендиректорату Єврокомісії з питань здоров’я та захисту споживачів (DGSANCO) Карлос Антолінез, з яким випала нагода поспілкуватись під час нещодавнього міжнародного тематичного «круглого столу». 

Знову завирував парк імені Івана Франка, що в центрі давнього Львова: тут вже увосьме розпочав роботу ярмарок харківських товаровиробників.  Підприємці зі Слобожанського краю привезли до Львова одяг, взуття, ковдри, постільну білизну, шкіргалантерейні вироби. А пасічники пропонують галичанам скуштувати різноманітну продукцію бджільництва. Як повідомила заступник начальника відділу економічного розвитку управління економіки Львівської міської ради Галина Заєць, нинішнього року найновіші моделі одягу та взуття, речі домашнього вжитку в місті Лева представили 55 виробників з Харківщини. Долучилися до тамтешніх підприємців і 14 місцевих (торік, для прикладу, разом зі слобожанами ярмаркувало лише п’ятеро львівських).  

Удруге за останні три роки очікуємо на рекордний урожай зернових — понад 60 мільйонів тонн. Такими словами Президент Віктор Янукович розпочав урочистості з нагоди професійного свята працівників сільського господарства. Він заявив, що агропромисловий комплекс впевнено перетворюється на потужний інвестиційно привабливий сектор економіки. Адже щороку капіталовкладення в нього зростають більш ніж у півтора раза. 

Він не з чужих слів знає, наскільки плачевними можуть бути наслідки непродуманих рішень щодо втручання в роботу господарюючих структур. Реалізація указу 1995 року з реорганізації системи управління лісовим комплексом у західних областях країни (Чернівецькій, Івано-Франківській та Закарпатській) за невеличкий проміжок часу переламала через коліно потужні лісокомбінати Карпатського регіону — гордість усього Радянського Союзу. 
Замість запланованого вдосконалення Буковина отримала підприємства-банкрути, безробіття в гірських районах, занепад лісового господарства, яке втратило збут продукції лісозаготівель, а отже й фінансову підтримку свого розвитку. З промислової карти області надовго зникла деревопереробна галузь, так і не відродившись у колишніх масштабах.