У Держземагентстві нині всерйоз розглядають питання щодо зміни методики нормативної грошової оцінки земель сільгосппризначення. Про причину та наслідки ініціювання таких перетворень нашому кореспонденту розповів перший заступник начальника Головного управління Держземагентства у Полтавській області, почесний землевпорядник України Григорій ШАРИЙ.
— Григорію Івановичу, чи означає це, що чинну з початку 1990-х років методику оцінювання таких земель було розроблено поспіхом і вона не відповідає вимогам сьогодення?
— Так. Окрім того, під час її розробки за основу брали показники господарювання на землі станом на 1988 рік, а нині вже 2014-й. На Полтавщині ще у 1998-му звернули на це увагу і розробили власну локальну методику, яку затвердили і ухвалили на сесії облради. Її особливість у тому, що вона враховує в розрізі районів і сільрад природний бонітет землі, тобто її природну здатність забезпечувати родючість. Але сьогодні й ця методика застаріла. І в області нормативну грошову оцінку для особливо цінних земель та чорноземів занижено удвічі. У нас гектар такої землі коштує 22 тисячі гривень, а справжня її ціна — 40-50 тисяч.

Агросектор може істотно скоротити критичне падіння ВВП, а також залишитись однією з точок зростання економіки. Про це заявив директор Центру світової економіки міжнародних відносин НАН України Олег Устенко під час круглого столу «Радикальні реформи АПК: можливості та проблеми». За його прогнозами, цьогоріч матимемо серйозне падіння ВВП — від 3 до 10% (залежно від сценаріїв розвитку подій). Тому треба якось рятувати ситуацію у непростий для країни рік. Однією з галузей, що можуть це зробити, є агросектор, адже експортні поставки агропродукції дадуть змогу закачати додаткову валюту в країну, і це найбільш інвестиційно приваблива галузь, яка ще й годує країну і забезпечує її продбезпеку». 

«УК» продовжує інформувати про хід весняно-польових робіт  у регіонах України. Наскільки і де посівна буде дорожчою порівняно  з минулим роком? Які перспективи врожаю? Як сільгоспвиробники сприймають відкриття європейського ринку? Про це читайте в матеріалах наших кореспондентів. 

Сумщини демонструє стабільну роботу та ефективні результати. Це однаковою мірою стосується як рослинництва, так і тваринництва.Рекордним видався минулий рік, коли хлібороби краю намолотили 3,5 мільйона тонн збіжжя. Це найвищий показник за всі 75 років існування Сумської області. Про складові результатів, перспективи галузі кореспонденту «УК» розповідає директор департаменту агропромислового розвитку Сумської ОДА Володимир ІВЧЕНКО.

Одна з найцінніших складових української економіки — земля. Залежно від ставлення її власників вона може стати або джерелом прибутку, або мертвим вантажем. Проте прибуток прагнуть одержати не лише ті, хто мають на нього право. Приміром, кілька років тому на Чернігівщині завзято орудували аферисти, які обмінювали селянські паї, укладаючи договори як з живими, так і… з  покійниками. Звісно, правопорушників покарали згідно із законом. Але не всі селянські наділи настільки затребувані.  

Торік фермери Черкащини зібрали майже півмільйона тонн збіжжя. Це рекордно високий показник. Проте прибутків вони так і не дочекалися. Причини — низькі закупівельні ціни на їхню продукцію та високі банківські ставки на кредити. 

Про це повідомив міністр аграрної політики та продовольства Ігор Швайка під час брифінгу у Кабміні, зауваживши, що наразі з банкірами вже попередньо опрацьовано питання з фінансування сільгоспвиробників під час посівної. 

Зокрема планується перекрити брак коштів на весняно-польові роботи та підготовку до жнив за рахунок пролонгації та реструктуризації старих кредитів та укладення нових. За його словами, під час спільної наради Мінагропроду, Нацбанку, Мінфіну, Мінекономіки з фінустановами буде досягнуто конкретних домовленостей щодо цього та умов, на яких банки готові створювати сприятливі умови кредитування для аграріїв. 

Торік Україна стала другим у світі експортером зерна. Рівненська обласна асоціація фермерів та приватних землевласників посіла друге місце в загальноукраїнському рейтингу успішності господарювання. Справді, обсяги виробленої аграрної продукції вражають. Та всі ці сотні тисяч тонн продовольства не працюють на їхнього виробника: фермерські та індивідуальні селянські господарства, годуючи жителів власної та інших держав, просто злидарюють. Чому? І чи потрібні нам такі захмарні обсяги за таку ціну?

Відповіді на ці запитання ми шукали за круглим столом «УК» на Рівненщині, для якої фермерство — традиційна форма господарювання на землі. 

В одному південному господарстві області розповіли про приїзд німецьких фермерів для обміну досвідом. Ті не могли надивуватися на український чорнозем. Та найбільше їх вразило його недбале, як на їхній  погляд, використання: велику площу родючих грунтів займали ферми, комори та інші будівлі. Їм би, мовляв, таке добро — жоден клаптик не гуляв би!

На жаль, нам ще далеко до такого хліборобського світогляду. Є багато об’єктивних і суб’єктивних причин, внаслідок яких аграрії поки що не можуть стрибнути вище голови. Є поля, які «гуляють» необроблені. Трапляються засіяні з неграмотним використанням сівозмін. Та, поза сумнівом, планка підіймається рік у рік дедалі вище. І навіть рекорди встановлюють. Це, приміром, торішній показник збирання зернових. Уперше в історії області аграрії Чернігівщини таки взяли давно омріяні 3 мільйони тонн зерна. 

На думку багатьох експертів, швидше за всіх в Україні пристосуватися до європейських стандартів зможуть аграрії. ПрАТ «Агрофорт» (у складі «Миронівського хлібопродукту») — один із таких сільгоспвиробників. Обробляючи майже 14 тисяч гектарів землі у Київській та Вінницькій областях, господарство стабільно добивається хороших показників у роботі. Окрім того, товариство сумлінно та в повному обсязі сплачує податки до державного бюджету, гарантує достойну заробітну платню і соціальний пакет своїм працівникам, виплачує високу орендну плату за землю і втілює в життя багато соціальних проектів на селі.