Бюджетна підтримка агросектору в 2014 році спрямовуватиметься на галузі, які найбільше цього потребують. Про це повідомив міністр аграрної політики та продовольства Микола Присяжнюк під час прес-конференції, присвяченої підсумкам 2013 року і планам на 2014-й. Він уточнив, що ставку насамперед робитимуть на тваринництво, на розвитку якого неодноразово наголошував Президент України. 

Стабілізація цінової ситуації з харчовими продуктами та недопущення зростання їх вартості залишається на контролі у Міністерства аграрної політики та продовольства. Так, у 2013 році споживчі ціни на продукти харчування зменшилися на 0,7%. Зокрема значно впали ціни на фрукти, гречані крупи, олію, пшеничне борошно, м’ясо та рибу. Про це повідомив профільний міністр Микола Присяжнюк під час селекторної наради в Кабміні. Проте нині у деяких регіонах ціна на плодово-овочеву продукцію зросла. І відповідальність за це мають понести місцеві органи влади, які не змогли вчасно наповнити сховища продукцією та забезпечити виробникам сприятливі умови для торгівлі. 

Цей рік не став винятком у зростанні цін на міндобрива напередодні посівної. Але раніше це питання не набувало такої гостроти, як нині, кажуть експерти. Лише за січень аміачна селітра подорожчала на 25% — з 2,8-2,9 тисячі до 3,5 тисячі гривень за тонну. 

І це не межа, прогнозують вони, пов’язуючи таке підвищення зі зростаючими апетитами посередників, тим, що «Газпром» відмовився від прямих поставок газу вітчизняним хімічним підприємствам, підконтрольним Group DF, яким треба якось компенсувати втрати, а також зі встановленням мит на імпортну поживу, зокрема російську, внаслідок демпінгового розслідування у рамках СОТ. 

Сьогодні більшість українців переймаються питанням цін на продукти, а також тим, яким чином впливають події в країні на їх вартість. Одні споживачі відзначають, що начебто ціни на продовольчі товари в супермаркетах та на базарах ростуть чи не з кожним днем, інші, навпаки, зазначають, що все стабільно. Чиновники та статистика на боці останніх. За їх даними, протягом січня поточного року різких стрибків цін у цій сфері не було. Ба більше того, дещо навіть подешевшало. 

Найбільше з усіх матеріальних багатств українців — земля. Під час Великої Вітчизняної війни фашисти вивозили її цілими потягами з території Полтавщини і висипали в себе на батьківщині, тому що чудово знали їй ціну. Здавалося б, маючи у розпорядженні стільки родючої землі, ми могли б купатися у достатку, ще й інших годувати.

Торік Вінниччина виробила понад три тонни зерна на кожного свого жителя. Це найкращий результат за всю історію області. Якщо раніше вінницькі аграрії в середньому збирали за рік по 2 мільйони тонн зерна, позаторік — більш як 4, то торік — вже понад 5 мільйонів тонн. Про тенденції в рослинницькій галузі власний кореспондент «УК» розмовляє з директором департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації Миколою НЕЇЛИКОМ.

Як наголосив міністр аграрної політики та продовольства Микола Присяжнюк, бюджетна підтримка АПК, передбачена у проекті кошторису на 2014 рік, дещо скоротилася, навіть порівняно з 2013-м. Вона надто мізерна і її недостатньо навіть для розвитку кооперації, фермерства, сільських територій тощо. Міністерство наполягатиме на її збільшенні при розгляді проекту в парламенті, адже галузь є бюджетоутворюючою. 
Якщо ситуацію з бюджетним фінансуванням та відновленням повернення ПДВ в агросекторі не вдасться виправити, перспективи галузі будуть не такими райдужними, кажуть учасники ринку та експерти. Попри торішні рекордні показники урожайності та експорту, аграрії нині перебувають у дуже складному становищі, зауважив президент «Українського клубу аграрного бізнесу» Алекс Ліссітса. А все тому, що торік ціни на зернові у світі «просіли» на 40%. Натомість собівартість продукції зросла на 20—30%. Як наслідок, аграрії опинилися за показниками рентабельності і прибутковості на межі 2008 року. Чимало — в мінусі, або нічого не заробили. 

Ефективне використання землі як невичерпного відновлювального ресурсу, а також науково обгрунтоване ведення сільського господарства за системою повного циклу (вирощування — переробка — реалізація) можуть зробити українців значно багатшими. Про це наша розмова з професором Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя Богданом АНДРУШКІВИМ.
—  Богдане Миколайовичу, нині в Україні серед перспективних галузей називають авіабудівну, машинобудування. Сільське господарство та переробну промисловість залишають на задвірках?
— Забуваємо про такий величезний ресурс, як чорнозем (гумус), який, на відміну від усіх інших природних запасів, формується мільйони років. Це не лише ресурс відтворюваний, перспективний, стратегічний, він дає змогу функціонувати потужній переробній промисловості в інноваційно-логістичному ланцюзі, визначати пріоритети і напрями розвитку агропромислового комплексу, вирощування сільгосппродукції тощо.

Щоразу, коли потрапляю в Піщане на Черкащині, ловлю себе на думці, що нові, хай і найпередовіші, технології не запрацюють, не дадуть очікуваної віддачі, якщо не буде людського ставлення до справи, якій служиш. Саме таке ставлення виховує в підлеглих директор СТОВ «Агрофірма «Маяк», Герой України Микола Васильченко.
— Мало, — каже він, — придбати нову техніку, треба навчитися на ній працювати з розумом. 
Ось трудяться в господарстві механізатори. І досвідчені, і вміння багатьом не позичати. А нову техніку довіриш не кожному. Якось бачив, як зупинився новий комбайн, а молодий комбайнер розгубився, не знає, що вдіяти. Довелося викликати інженерну службу. 

Щоб це сталось, потрібно створити привабливі умови для інвестицій у селекцію та будівництво насіннєвих заводів. Необхідно також сприяти кооперації дрібних і середніх аграріїв. Адже це дає змогу закуповувати міндобрива, насіння, засоби захисту за оптовими цінами, відстоювати пристойну ціну на урожай на національному рівні та працювати на рівних з великим бізнесом. Як це відбувається в Європі, наскільки українці відстали від французів у насінництві та селекції і що треба зробити, аби обігнати конкурента, кореспондент «УК» вивчала під час відвідання унікальної інноваційної лабораторії, насіннєвого заводу та селекційної станції «Монсанто» у Пейрораді, що на півдні Франції.