Землевпорядник Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області Олена Ніколенко щаслива людина. Тому що Бог наділив її всім необхідним для щастя: вона кохана дружина, любляча мама, а ще її заслужено поважають односельці й колеги, бо совісна й доброзичлива. А вже спеціаліст вона, якого ще треба пошукати. Її полтавські колеги так і кажуть: в Україні приблизно 40 тисяч працівників землевпорядної служби, то пані Олена серед них одна з найкращих. 

Перерозподіл частини податків та зборів у контексті децентралізаційних кроків 2015 року не стимулює підприємницьку активність базових рівнів суспільства. Навпаки, консервує їх у ситуації пасивних утриманців, залежних від великого капіталу та бізнесу, що працюють поза межами громад, які орендують у них та їхніх сімей землю — головний ресурс, на використанні якого вони історично розвивалися. Тож у контексті сучасної економічної політики такі кроки половинчасті в короткостроковому розрізі часу та неправильні в довгостроковому.

Увага до сільських громад та територій в державній політиці зведена до залишкового принципу. Особливо це помітно в діяльності профільного міністерства: Мінагрополітики працює лише з великими та надвеликими орендарями паїв. Технократичний формалізм переміг: навіщо перейматися проблемами тих, кого не існує в законодавчому полі та в організованому ринку як товаровиробників? Тому експерти наших організацій завершують підготовку відповідних пропозицій до законодавства України, які  спрямують до комітетів ВР найближчим часом. 

Проект реалізовують за ініціативи Львівської обласної державної адміністрації та департаменту агропромислового розвитку. Підтримку надає Міністерство аграрної політики та продовольства України. 

Нині, коли в промислових садах формують крони фруктових дерев, саме час сказати, що впродовж останніх років Україна значно наростила виробництво яблук і стала помітним гравцем на світовому ринку цієї продукції.

Цікаво: а який ринок — вітчизняний чи зовнішній — більше позначається на розвитку цієї галузі? Обидва важливі. Так, участь на міжнародному ринку розподілу праці дає можливість залучати іноземну валюту, яка дуже потрібна як державі, так і господарствам. А забезпечення співвітчизників вітамінною продукцією належить до питань національної продовольчої безпеки. 

Україна — велика аграрна держава, де зосереджено щонайменше 25% світових запасів родючих чорноземів. І завдяки цьому природному фактору наш АПК може досягати високих показників, займати передові позиції в Європі. Сільгосппідприємства за останні роки якісно поліпшили матеріально-технічну базу, використовують високопродуктивну техніку, передові технології. Майже не існує проблем із забезпеченням агросектору кадрами.

Водночас земельні ресурси, технічний потенціал та людський капітал в аграрних регіонах країни використовують не зовсім раціонально. Тому економічна ефективність виробництва в галузі залишається низькою. Часто маємо справу з простим відтворенням (наприклад виробництво молока як сировини), а також збитковим продукуванням окремих видів товарної продукції. 

Днями Міністерство аграрної політики та продовольства України презентувало державний логотип органічної продукції (справді образний і промовистий), який визначатиме  її товарне «обличчя» і слугуватиме своєрідним виробничо-торговельним брендом. Але наскільки висока ймовірність масової появи в торгівлі таких продуктів?

Не знайдеться покупця, який би не хотів купувати їжу, виготовлену без застосування будь-яких  хімічних чи мінеральних добавок, що останніми роками буквально нашпигували землю. І судячи з нинішніх аграрних тенденцій, навала штучних стимуляторів на полях і фермах навряд чи ослабне. 

Про це «УК» повідомив генеральний директор Українського клубу аграрного бізнесу Тарас Висоцький. За його словами, без мита в ЄС було поставлено 400 тисяч тонн кукурудзи, 10 тисяч тонн соків, 5 тисяч тонн меду натурального, 16 тисяч тонн курятини охолодженої, або 100% річних квот. На сьогодні також істотно використано квоти й щодо ячменю (на 90%, 225 тисяч тонн із 250 тисяч), ячмінної крупи і борошна (на 63%, 3,9 тисячі тонн із 7 тисяч), цукру (на 62%, 12,4 тисячі з 20,07 тисячі), пшениці (на 55%, 519 тисяч тонн з 950 тисяч), вівса (45%, 1,8 тисячі тонн з 4 тисяч), оброблених помідорів (44%, 4,4 тисячі тонн з 10 тисяч). Цьогорічним проривом можна вважати отримання квоти на безмитне постачання 5 тисяч тонн борошна.  

Питання, чи бути нашій землі предметом вільної купівлі-продажу, на найвищому державному рівні майже вирішено. Проте єдиної думки у суспільстві немає. Дискусії тривають. Бо це якраз та ситуація, коли перш ніж прийняти остаточне рішення, треба дуже добре подумати. Кореспондент «УК» розпитав кандидата наук з державного управління, в. о. завкафедрою автомобільних доріг, геодезії, землеустрою та сільських будівель Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка Григорія ШАРОГО, що він думає з цього приводу.

За всіх політичних метаморфоз і організаційних неузгодженостей, які неминуче виникають під час кардинальних змін у суспільстві, в кожному регіоні нагромадилося багато проблем. Їх невідкладно потрібно розв’язувати, адже від цього залежить життя людей, можливість просувати заявлені в державі реформи. 

За вікном уже ледь не весняне тепло — ось-ось у поле. А фермери та селяни — у глибокій зажурі: не знають, звідки брати гроші на посівну. Адже крім нестабільних цін через зростання курсу долара на паливно-мастильні матеріали, насіння, міндобрива,  розбалансованого аграрного ринку,  цього року ще й мізерна бюджетна підтримка. На всю країну на часткову компенсацію банківських кредитних ставок за програмами пільгового кредитування передбачено лише 300 мільйонів гривень і ще 50 мільйонів — на розвиток тваринництва. При цьому аграріям скасували спецрежим 100-відсоткового відшкодування ПДВ, що діяв до 1 січня 2016 року. І встановили 80% повернення ПДВ у тваринництві, 50% — в овочівництві та 15% — у рослинництві. За таких умов не можна розробити  бізнес-план на сезон, не кажу вже про господарський рік.

Для завжди терплячих селян зміна в системі оподаткування стала останньою краплею, і вони вийшли під Верховну Раду, а потім і перекрили дороги, зокрема на Рівненщині.  Кажуть, продовжуватимуть у такому дусі, якщо не буде полегшення податкового навантаження.