Жителі Донецька у 1941-1943 роках, а тоді місто називалося Сталіно, перебували під окупацією 687 довгих днів і ночей. Саме про цей непростий період йдеться в історико-краєзнавчому нарисі В. Стьопкіна та С. Третьякова «Сталіно очима вермахту», який вийшов у світ навесні минулого року. І хто міг тоді подумати, що вже через рік нинішнє покоління донеччан на власні очі бачитиме окупацію свого міста, яке опинилося під контролем самопроголошеної так званої «Донецької народної республіки»! А нова чорна сторінка в історії міста з’явилася також внаслідок війни, щоправда, неоголошеної. 

Депутати всіх рівнів Чернівецької області дружно рушили до військкоматів. Переважно — добровольцями. Найактивніше власним гідним прикладом підтримує розгорнуту в краї третю хвилю мобілізації депутатський корпус Кельменеччини і Вижниччини. 

У залі засідань Державної казначейської служби України в Києві висить портрет італійця Луки Пачоллі — відомого математика, батька ринкової економіки та сучасного обліку, якому завдячують не лише бухгалтери, а й весь цивілізований бізнес. Лука виглядає зажурено. І, безперечно, є від чого: за останні місяці працівники казначейства не раз уже помічали ті негативні моменти, які перешкоджають нормальній  роботі служби. Насамперед, йдеться про хронічний недобір коштів до державного бюджету: за сім місяців 2014-го скарбниця не дорахувалася близько 16 мільярдів гривень. 

Мій співрозмовник Віктор, енергійно жестикулюючи, розповідає: «Коли раптово розірвався перший снаряд, над головою зашелестіло, і ми з племінником одночасно мимоволі присіли. Вже хотіли бігти за ріг будинку, а тут гахнуло вдруге: ми й не зчулися, як упали на коліна. А потім вже повзком  дісталися й заховалися за стовбуром дерева. Там і лежали, а більше стояли навколішки…» 
Чоловік мешкає в будинку на вулиці Павла Безпощадного — відомого шахтарського поета, який колись жив і працював у Горлівці. Саме йому належить авторство поетичного рядка: «Донбас ніхто не ставив на коліна, і нікому поставить не дано!», що став неофіційним гаслом краю. Коли ж ми разом згадали цю обставину, горлівчанин вже сам вибухнув гнівом, немов снаряд: «Що? Та нас поставили на коліна давно! Ще коли до влади прийшов той, хто й самого Безпощадного перейменував! А нині ми взагалі змушені плазувати під кулями та снарядами бойовиків, які розстрілюють нас у дворах своїх будинків…» Жителям Горлівки і всього Донбасу наколінники дійсно не завадили б ще у 2009-му, коли відомий «проффесор» Янукович, вкотре обмовившись, назвав Павла Безпощадного Безсмертним… 

Справді незвіданими та непередбачуваними виявилися повороти долі для багатьох жителів містечок Донецької і Луганської областей. Авдіївці, донеччани, слов’янці, краматорці, луганчани, сєверодонеччани, щасливці рушили групами подалі від насиджених місць.  Бойові дії витіснили їх з обжитих осель. Якщо одні втікали від смертельної небезпеки ще на початку спекотних подій, то є й такі, що до останнього моменту сподівалися на швидкий хепі-енд і не покидали домівок аж дотепер. Проте і найстійкішим довелося все ж таки вирушити в дорогу, в пошуках місця, де можна знайти прихисток на певний час. 

Інформаційна безпека є невід’ємною складовою загальної обороноздатності країни. Про те, як її забезпечують у Полтавській області, розповідає директор департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Полтавської облдержадміністрації Олег ПУСТОВГАР. 

До 11 жовтня залишили під арештом у Московському СІЗО Олега Сенцова, ще 10 травня затриманого в Сімферополі за звинуваченням у підготовці терактів у Криму, а згодом вивезеного до Лефортово. 

У Нью-Йорку нещодавно з’явився величезний рекламний банер зі словами: «Ми профільтрували горілку так, що навіть Росію звідти прибрали». І це одна із найбільш толерантних згадок про наших сусідів останнім часом. 

«Ви знаєте, совість не дозволяє говорити, що держава повинна взяти на себе всі клопоти із фінансування й створити нам якісь дуже сприятливі умови. Я бачу по телевізору, як волонтери по всій країні збирають бронежилети, люди з останніх сил стягуються на армію». Чоловік розмірковує, сидячи в інвалідному візочку. 

Минув рік відтоді, як Костянтин Григоришин запропонував своєму партнеру сісти за стіл переговорів і спільно знайти вихід з непростого становища, в якому опинилося НВО імені Фрунзе. Однак, судячи з подальшого перебігу подій, ініціатор конфлікту — президент і один з найбільших акціонерів об’єднання Володимир Лук’яненко — мав зовсім іншу мету, яку озвучив під час червневої прес-конференції ще минулого року. «Група акціонерів на чолі з Костянтином Григоришиним повинна віддати керівництво другій групі акціонерів — Вадима Новинського, до якої належу і я», — наголосив тоді Володимир Матвійович.