З 21 по 30 серпня Фонд братів Кличків провів літній освітній табір «Майстерня успіху» для дітей від 10 до 16 років з шести інтернатів Київщини. Виконавчий директор Фонду Ганна Старостенко розповіла, що програма табору поєднувала активний відпочинок та розвиток ключових життєвих навичок у дітей, позбавлених батьківської опіки, заохочувала їх до здорового способу життя та мислення.

Своєму народженню, а тепер і культурному безсмертю чудовий архітектурний ансамбль завдячує видатному чеському зодчому, засновникові Празької академії наук і мистецтв Йозефу Главці, який упродовж 1864—1882 рр. вів роботи з проектування та будівництва.

«Ідея привернути увагу міжнародної спільноти до цієї унікальної споруди, утвердилася під час вшанування 100-річчя від дня смерті великого Зодчого, яке було зініційоване заснованою ним фундацією Йозефа, Марії і Зденки Главкових у Празі, — розповідає член групи ентузіастів, які взялися пройти шлях до ЮНЕСКО, проректор Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Тамара Марусик. — Нашими спільниками в цій справі стали авторитетні у світі особистості».

«Тиховоде, вкрите ряскою та лататтям, але з чистим плесом посередині» — таким змалювала Леся Українка Нечимне, яке надихнуло її рівно сто років тому створити «Лісову пісню». Минуть нові десятиріччя, сторіччя, а герої драми-феєрії, написаної «на честь волинських лісів», не зійдуть зі сцени: і для наших далеких нащадків лунатиме задушевна мелодія Лукашевої сопілки, їх чаруватиме образ лісової красуні Мавки. Перефразовуючи слова самої Лесі, скажемо: «Забуття не суджено їм».

Ще академік Глушков, якого справедливо вважають засновником кібернетики в Україні, був переконаний: саме кібернетика дасть можливість удосконалити управління не тільки народним господарством, а й державою загалом. Сьогодення свідчить, що ця наука, яку не визнавали, справді здатна поставити на якісно новий рівень практично всі сфери нашого з вами життя. Як це відбувається в українських реаліях, «Урядовому кур’єру» розповідає директор Інституту кібернетики академік Іван Сергієнко.

Цьогорічне свято «душі», за оцінками комсомольчан і гостей міста, було не менш видовищним і захоплюючим, ніж торік. Своїм талантом людей порадували фольклорні колективи з Боснії і Герцеговини, Португалії, Польщі, Латвії, Росії, Чеської Республіки та низка чудових виконавців з України — наприклад, кримськотатарський на?родний танцювальний ансамбль «Ільхам» із міста Бахчисарай. Усього в фестивалі взяло участь 11 колективів із 7 країн світу, багато з них відвідали Полтавщину вперше.  

Ми звикли вважати Київ туристичним містом. Якщо взяти до уваги українські реалії, так воно і є. Однак думка європейців зазвичай діаметрально протилежна. Чому? На це запитання відповідає член колегії Містобудівної ради Києва, відомий український архітектор Віктор Судоргін.

— Спробуймо просто порівняти два міста: Барселону, яку відвідує майже 6 мільйонів туристів на рік, і Київ — 130 тисяч… На жаль, наша  столиця не може задовольнити потреби великої кількості приїжджих: її транспортна інфраструктура не орієнтована на туризм.

Про прилад під назвою «Флоратест», розроблений вітчизняними фахівцями, який здатний вирішити чимало проблем, пов’язаних з нашим сільським господарством, «Урядовий кур’єр» свого часу писав. Додамо тільки: нещодавно цей прилад тестували в Німеччині — й німці ним дуже зацікавилися. Недарма саме «Флоратест» був на чільному місці стенду Інституту кібернетики у павільйоні «Наука» під час виставки «Барвиста Україна», де представлені найновіші розробки майже 60 установ НАНУ.

Вересень літо красне проводжає, осінь золоту зустрічає. Оскільки серпень був доволі вологим, у гаях і дібровах осінніх фарб поки що небагато. На зеленій палітрі вирізняються своїм яскраво-червоним вбранням лише горобина та калина. Зате квіткове розмаїття кольорів вражає. У ці дні, зокрема, казковий світ осінніх фарб демонструє традиційна виставка квітів на Співочому полі столиці. Це надзвичайно яскраве видовище. 

Кожен день голова Яготинської райдержадміністрації Володимир Семеняка починає з аналізу, що попереднього зроблено для шкіл.

— Йдеться не лише про 1 вересня, — каже Володимир Павлович, — а й про ставлення до освіти взагалі. Оскільки бюджетних коштів не вистачає, залучаємо спонсорів для оновлення матеріально-технічної бази навчальних закладів. Цього року, зокрема, курс взяли на зменшення витрат на утримання одного учня. Для цього оновлюємо котельні, замінюємо вікна і ремонтуємо дахи, бо саме обігрів приміщень забирав найбільше коштів…

 «…Всіх, чия пуповина закопана у Мозоліївці, хто одержав фундамент знань у цій школі, хто хоч один крок зробив на її подвір’ї, всіх, кого турбує доля українського села, доля України, просимо зробити все можливе, словом чи ділом, аби врятувати рідну школу від закриття…» Це цитата з листа вчительки-пенсіонерки Любові Івахно, яка проживає у селі Мозоліївка Глобинського району на Полтавщині. В ньому тривога про долю сільської школи, діяльність якої цьогоріч призупинили, а відтак і про долю полтавського села. Бо в нас поняття «село» і «школа» — тотожні.