Розвиток науково-технічного прогресу, зростання темпів шкідливих викидів в атмосферу та водойми нерідко загрожують нормальному існуванню людини. В різних країнах спалахують інфекційні хвороби, а наука та медицина не завжди готові протистояти таким загрозам. Йдеться навіть про те, що всі досягнення людства у боротьбі з ними можуть бути втрачені, а це позбавить цілі покоління надії на краще майбутнє. Так вважає і директор Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.Громашевського професор Віктор МАРІЄВСЬКИЙ.

«Урядовий кур’єр»Після початку навчального року батьки школярів почали помічати, що діти стали якісь мляві. Можливо, малеча ще не встигла адаптуватися до учнівських буднів? Адже не даремно лікарі твердять, що відвідування дитячого колективу супроводжується не лише зустрічами з друзями й позитивними емоціями, а й інфекційною «атакою». Як підготувати дитячий організм до таких небажаних захворювань, з’ясував «Урядовий кур’єр».

Свою дитячу іграшку в цьому незвичному музеї знайдуть не тільки діти та їхні батьки, а й навіть бабусі з дідусями. Воно й не дивно, адже колекція Музею іграшок нараховує 15 тисяч екземплярів. Почали збирати експозицію ще в 1936 році. Саме тоді розпочав свою діяльність комітет з іграшок.

— Ще за радянських часів з’явилася система, коли зразки майбутніх ведмедиків і конструкторів подавалися на розгляд комітету з іграшок, а потім передавались до музею, — розповідає директор державного Музею іграшок Людмила Гладун.

Цими днями  у Південній Пальмірі відкрито пам’ятник самобутньому письменнику Ісаку Бабелю,  одному з найколоритніших одеситів, який увічнив рідне місто в багатьох творах. Одеса  віддячила пам’ятником на розі вулиць Рішельєвської та Жуковського — навпроти будинку,  де мешкав митець.

Увічнений у бронзі Бабель сидить на східцях із записником у руках.

 А таки воістину несповідимі шляхи Господні і земні. Чи думалося-гадалося напередодні цьогорічних відпусткових гостин у брата Володимира в уральському Єкатеринбурзі, що саме там, за тисячі кілометрів від Сумщини, випаде зустріти земляка з України, одного з родичів легендарного партизанського командира, двічі Героя Радянського Союзу Сидора Артемовича Ковпака — Ігоря Івановича Ковпака?

«Доля скарбів гетьмана Мазепи», «Пригоди баронеси фон Боде», «Таємниця ікони, або Зустріч земляків», «Скіфське золото Михайлівки в імператорському Ермітажі», «Таємне вінчання» — це не глави пригодницького роману, а назви статей науково-краєзнавчої монографії, презентованої в Дніпропетровську любителям історії. 

Якщо хтось скаже вам, що в рідному місті, районі чи області немає цікавих місць, де б можна було відпочити душею, — не вірте! Приміром, багато українців полюбляють відвідувати один з найкращих наших парків — уманську «Софіївку». Але, як на мене, нічим не поступається цій всесвітньо відомій перлині паркового мистецтва білоцерківський дендропарк «Олександрія», закладений графом Браницьким на честь своєї дружини.

Зізнаюся, справжнім одкровенням став для мене нинішній потужний розвиток кінематографа Туреччини, де щороку знімаються десятки нових фільмів і серіалів. Вони збирають мільйонні аудиторії глядачів не лише в Азії, а й в Європі. Чого не можна сказати про Україну, яка ще 20–30 років тому поповнювала державну казну більш ніж на 200 млн радянських карбованців.

«…Місто — щось типу гоголівського Миргорода: є перукарня і годинниковий майстер, отож можна розраховувати, що років через 1000 в Слов’янську буде й телефон». Ось так іронічно написав 11 травня 1887 року в листі до сестри Антон Чехов про свої враження від перебування в місті, де він зупинявся по дорозі до Святогірського монастиря. Та відомі письменники, які свого часу побували в цих краях, згадували про них не тільки в епістолярному жанрі.

Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник — один з найбільших музейних комплексів Європи, який входить до списку Всесвітнього культурного спадку ЮНЕСКО, — сьогодні святкує 85-річчя. А найдорожчі подарунки до таких дат — звісно ж, від найрідніших людей…