Жити у час реформ непросто, проте всі ми добре розуміємо, що настав час, коли наша країна без них уже не обійдеться. Одна з галузей, котра потребує кардинальних змін, — система охорони здоров’я. Й хоча потреба в її оновленні назріла давно, необхідні новації досі дискутуються. Якими мусять бути перші кроки, що саме слід зробити на загальнодержавному рівні, а що — на рівні поліклініки чи амбулаторії? Про це сьогодні розповідає ректор Луцького біотехнічного інституту Міжнародного науково-технічного університету імені академіка Ю. Бугая професор Григорій Стеценко.

Свою рису державної незалежності помітив би у «Мистецькому Арсеналі» кожен, зазирнувши до дзеркального прапора. Але він на стіні зависоко — не доросли до неї відвідувачі чи, навпаки, усі в люстрі-стягові не вмістилися б? Зате експонатам проекту «Незалежні» на 10 000 квадратних метрів не тісно — тут оселилися два десятиліття сучасного українського образотворчого мистецтва 120-ти авторів, зібраного з приватних колекцій і звідусіль.

Народжений тринадцять років тому в нашій країні з ініціативи Героя України, ректора Національного університету біоресурсів і природокористування Дмитра Мельничука Всесвітній консорціум установ вищої освіти і досліджень у сільському господарстві (GCHERA) сьогодні став найбільшим науково-освітнім об’єднанням світу. Збираючись на свої конференції, його члени обговорюють найактуальніші питання галузі і навколишнього середовища. Тема останньої на сьогодні — VІІ — «Університети сільського господарства і наук про життя: підприємці для сталого розвитку сільських територій». У Політехнічному інституті Ла-Саль-Бове (Франція) зібралися представники майже 80 вищих навчальних закладів понад 50 країн світу, серед яких був і фундатор GCHERA та його почесний   президент академік Дмитро МЕЛЬНИЧУК. 

29 серпня слов'янський світ відзначить на Рівненщині 450-річчя "Пересопницького Євангелія".

Світова історія свідчить, що розвиток країн рідко відбувається плавно і поступально. Зазвичай буває інакше: роки застою в економіці та соціальних традиціях змінюються стімким зростанням, яке веде до оновлення і справжнього прогресу. 

Україна — молода країна, але багато що тут залишається несучасним і застарілим.

 Як зустріне школа кримських учнів, що зроблено для забезпечення навчального процесу в автономії цього року? На ці та інші запитання кореспондента «УК» відповідає міністр освіти і науки, молоді та спорту АР Крим Віталіна ДЗОЗ.

Простір електромагнітних коливань, завдяки яким здійснюються різні комунікації — працюють радіо, телебачення, стільниковий зв’язок, мобільний Інтернет, з року в рік нарощує свою значущість для людства.  На жаль, частотний ресурс, як і всі інші, обмежений, але при цьому здатний приносити прибутки (і не малі!). Тому пристрастей навколо нього не бракує.

Підтвердження тому — реакція на прийняті Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення рішення з надання нових ліцензій на мовлення телевізійним компаніям, які вона оприлюднила минулого тижня. Для тих, хто «не в темі», поясню причини проведення масового ліцензування. Це перехід з аналогового розповсюдження телевізійних сигналів на цифрове, який Україна згідно з прийнятими на себе міжнародними забов’язаннями має здійснити в 2015 році.

При головному управлінні освіти і науки Дніпропетровської облдержадміністрації створено обласний штаб, який контролює хід ремонтних робіт.  

Павла Тичину подарувала світу Чернігівщина. Його витончені й оригінальні вірші з особливою, лише йому притаманною ритмікою та кольоровою гамою стали шедеврами світової поезії. Багатогранність його творчого дару, підсилена неповторною ліричністю, особливим складом душі глибокоінтелігентної, освіченої людини, робить надзвичайно привабливою і саму особистість поета. Яким він був у житті? Що любив? Що не сприймав? Про це розмовляємо з правнучкою поета, директором літературно-меморіального музею-квартири П. Г. Тичини Тетяною Сосновською.

Ремонтними клопотами директор Розлуцької школи Світлана Савчак переймається, відколи очолила педагогічний колектив: школа  збудована понад півстоліття тому. А коштів у райвно катастрофічно бракує. Тож оновлення приміщення розпочали з нагального — заміни старого пічного опалення. Бо за опалювальний сезон пічки «пожирали» чималу кількість дров і вугілля та потребували постійної присутності техпрацівників, але не обігрівали як слід класні кімнати.