Тека з написом «Війна» одразу впадає у вічі, щойно заходиш до директора комунального некомерційного підприємства «Центр ПМСД «Центральний» у Рівному Олега Шрама.
— Тут усі нормативні документи, які ухвалює офіційний Київ, влада області й міста після 24 лютого. І графік чергувань наших відповідальних працівників: до 18.00 — у робочі дні, до 14.00 — у вихідні, — перехоплює мій допитливий погляд. — Від початку війни у моєму кабінеті щодня вирішуємо нагальні питання на оперативному штабі. О 9-й долучаємося до національної хвилини мовчання, вшановуємо світлу пам’ять полеглих за Україну, і вперед, до роботи.

На Сумщині з 90 закладів охорони здоров’я, на жаль, нині не всі здатні надавати високоякісні медичні послуги. Тимчасова окупація частини області російськими військами завдала значної шкоди галузі: два заклади розбито вщент, одинадцять зазнали значних пошкоджень, ще кілька — часткових руйнувань. Загальна сума збитків, за попередніми даними, перевищує 70 мільйонів гривень.

«Театр не має виховувати, а має ставити запитання», — переконаний головний режисер Тернопільського академічного драматичного театру імені Тараса Шевченка народний артист України Олег МОСІЙЧУК. Його постановки — завжди особлива бентега для глядача, значима подія в театральному житті. Він ставить запитання, як маємо жити, бути людиною, шанувати та любити своє, українське. За своє творче життя пан Олег створив також понад 20 кінообразів, особливо його зірка в кінематографі яскраво засяяла останнім десятиліттям.

 Є вчені, чий науковий вклад в ту чи ту галузь настільки незаперечний і вагомий, що впору стверджувати його неперехідну цінність. До таких належить Олег Васильович Сухобоков, чия наукова спадщина надзвичайно масштабна, аналітична, глибока. Спеціалізуючись на ранньослов’янській і давньоруській археології Дніпровського лісостепового Лівобережжя та історії східнослов’янського племені сіверян, зокрема на території сучасної Сумщини, учений на чолі Лівобережної слов’янсько-руської експедиції провів блискучі археологічні дослідження таких хрестоматійних пам’яток як Курган-Азак, Битиця, Волинцеве, Монастирище (м. Ромни), Кам’яне, Ницаха, Лухтівка, Ігорівка, Зелений Гай та інших.

Сімейна лікарка Тетяна Стулій переїхала до Києва із Запорізької області, рятуючись від жахіть російського «визволення». Її колега Тамара Куршакова також через агресію рашистів змушена була покинути рідний Херсон і переселитися до столиці. Обидві досвідчені лікарки, яким хотілося докласти максимум сил і знань, щоб допомагати людям у цей складний час воєнного лихоліття. Тому й привернув увагу лікарок проєкт Всесвітньої організації охорони здоров’я та громадського об’єднання «Академія сімейної медицини України» щодо надання фахової медичної допомоги жителям найвіддаленіших сіл та внутрішньо переміщеним особам. 

Благодійний проєкт «Ділимося хлібом», який втілює фундація імені князів-благодійників Острозьких, спрямовано на підтримку вимушених переселенців. Люди разом печуть хліб, але не лише для себе та дітей. І вони неодмінно діляться ним із нашими захисниками. Так тепло нескорених сердець і рук, яке вклали в кожен буханець у далеких від фронту сільських громадах, прямує за сотні кілометрів і множиться в геометричній прогресії. Борошно та інші необхідні складники фондують небайдужі підприємці.

Чому «Телепланетяни» і чому всі ми, учасники презентації, їхні «друзі»? «І назва, і вся книжка є черговою спробою вкотре привернути увагу до дуже гострої і нагальної проблеми: Україна дуже потерпає не тільки від умов відкритого неба, а ще й від відкритого навстіж для агресивної пропаганди рф вітчизняного інформаційного простору. Масоване і свідоме поширення відвертої антиукраїнської брехні, фейків та інсинуацій призвело до великої кількості потерпілих: це ті ж «телепланетяни», які вірять кремлівській пропаганді із «ящика» та інших ЗМІ й живуть у викривленій дійсності».

 Останні три роки — роки викликів для освіти в Україні. Пандемія коронавірусу, а тепер повномасштабна війна, суттєво обмежили можливість дітей фізично відвідувати школу і тим самим підштовхнули освітян до пошуку нових форм та форматів навчання.
І коли під час пандемії COVID19 основним завданням було обмежити фізичні контакти, щоб мінімізувати розповсюдження вірусу, то в умовах війни перед директорами шкіл та місцевими громадами стоїть завдання зробити освітній процес безпечним, не втративши якості.

Після масованих ракетних обстрілів Полтавщини 10 жовтня всі освітні заклади області перевели на дистанційний режим навчання. Ці заходи вимушені й необхідні для безпеки учасників освітнього процесу. Про це повідомив начальник Полтавської обласної військової адміністрації Дмитро Лунін. Поки що дистанційно навчатимуться тиждень. Надалі діятимуть залежно від ситуації.

Трамвай зупинився посеред вулиці, не доїхавши кількадесятків метрів до зупинки. Із кабіни водія вийшла жінка й голосом, який не передбачав заперечень, виголосила: «Повітряна тривога! Усім покинути салон!»
Довелося вийти на вулицю й крокувати ще три зупинки, раз по раз поглядаючи в небо. Добре, що мав пів години до зустрічі з директором із корпоративних комунікацій компанії «Фармак» Євгенією Піддубною, а то запізнився б.