Письменник та журналіст із Латвії Імантс ЛІЄПІНЬШ приїздить в Україну із 2006 року. Нещодавно він упорядкував першу книжку про історію України латиською мовою і попри війну буває в нашій країні й розповідає про неї світові правду.
В інтерв’ю Укрінформу латвійський журналіст розповів, як Латвія зміцнює свою безпеку на кордонах з росією та білоруссю, протидіє впливу рф та підтримує Україну.

 Костянтин БАБОВ — доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, директор ДУ «Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології МОЗ України»

 «Велика буває користь від учення книжного», — вважав автор відомої «Повісті минулих літ» Нестор Літописець. Схоже, цей вислів міг би стати доречним епіграфом для навчального посібника авторства сучасних науковців і наших колег Юлії та Юрія Нестеряків «Від Майдану до Майдану. Новітня історія української журналістики», що побачив світ у видавничому центрі «Академія».

 Чарівний черкаський край споконвіку спонукає до творчості. Про ці землі йдеться в «Повісті минулих літ» і «Поученні» Володимира Мономаха, «Слові о полку Ігоревім». Ще із XII століття на Канівщині творив молитви й роздуми Клим Смолятич. У Кавраї на Золотоніщині плекав «Сад божественних пісень» Григорій Сковорода, писав «Енеїду» Іван Котляревський. Саме про ці та інші літературні віхи розмовляємо з головою обласної письменницької організації, якій виповнюється 50 років, літературознавцем, професором Черкаського національного університету Володимиром Поліщуком.

 Народному журналові «Перець», який заснував батько українського гумору Остап Вишня, у грудні виповнюється 100 років. Тож із цієї нагоди в обласному краєзнавчому музеї відбулася зустріч з рівненськими гумористами. Не на часі, скажете? «Ще й як на часі!» — переконують сатирики. Бо у воєнні лихоліття українцям завжди допомагав здобувати перемогу гумор.

«У 1970-х до нас у гості із Криму приїхали батьки моєї дружини. Тесть, який працював черговим на вузловій станції «Джанкой», пригадав молодість. Та й каже: нам, залізничникам, щодня видавали по 400 грамів хліба. Тоді просто поміж коліями були кагати із зерном, які охороняли так звані червонопетличники (тоді погонів іще не було — лише петлиці). Тільки за те, що наблизишся до зерна, тебе могли розстріляти, тож ми обходили ті кагати десятою дорогою. Осінній дощ та перший сніг утворювали із пшениці й болота кірку до десяти сантиметрів — вона й захищала нижнє зерно», — розповів уродженець Мізоча на Рівненщині 83-річний Микола Мосійчук. Гортаємо далі сторінки його незрадливої пам’яті.

За фахом Юрій Клапоух авіаінженер, але його покликанням, ні, диханням, як  сам зазначає, є праця художника. Він веде вже кілька років на YouTube-каналі власну мистецьку школу, в межах якої пропонує майстер-класи для початківців і тих, хто вже десятиліттями тримає пензель.

Третя едиція етнокінофесту «ОКО» пройшла цьогоріч усупереч війні під офіційним гаслом «Святкуй життя!» і завдяки підтримці престижного міжнародного Camerimage Festival, який проходив вже втридцяте.

 Торік у листопаді до Всесвітнього дня боротьби з діабетом Асоціація лідерів сталого розвитку спільно з Київським благодійним фондом «Діабетик» та фармацевтичною компанією «Ново Нордіск Україна» за підтримки Київської міської державної адміністрації, Міністерства охорони здоров’я України, Національного університету охорони здоров’я України ім. П.Л. Шупика та деяких компаній втілили арт­проєкт про людей з діабетом, які живуть повноцінним життям. Організатори прагнули зруйнувати міфи про це захворювання та спростувати недостовірну інформацію, яка поширюється в інтернеті.

У статті 65 Закону України «Про вищу освіту» йдеться, що наукова, науково-технічна та інноваційна діяльність у закладах вищої освіти є невід’ємною складовою освітньої діяльності і здійснюється з метою інтеграції наукової, освітньої і виробничої діяльності в системі вищої освіти. Провадження наукової і науково-технічної діяльності університетами, академіями, інститутами є обов’язковим.