Поки триває крихке перемир’я у зоні проведення Антитерористичної операції, полтавці продовжують збирати кошти і благодійну допомогу нашим військовим, які там перебувають. До цього підключилася молодь, зокрема студенти Полтавського університету економіки і торгівлі (ПУЕТ), які передали таку допомогу солдатам 16-го батальйону територіальної оборони. Разом з викладачами вони зібрали понад 5000 гривень, на які закупили для солдатів корисні речі. Капітан розвідувальної групи Максим Соколов подякував студентам і сказав, що така підтримка піднімає бойовий дух. 

Знаєте, що найбільше смішить бійців у зоні АТО,  особливо тих, хто сумлінно виконує свої обов’язки на передовій? Відверта пропагандистська брехня певних ЗМІ, коли вони розповідають, як українські солдати тікають, кидаючи позиції, щойно почують про можливість вогневого контакту з російською армією. Саме так  кілька днів тому російські ЗМІ розпочали масовану інформаційну атаку на  11-й батальйон територіальної оборони.  

22-й окремий батальйон територіальної оборони має репутацію скандального, оскільки переважна його частина скаржиться на брак уваги керівництва до проблем бійців. А їхні матері та дружини від часу до часу влаштовують пікети біля Харківської облдержадміністрації, добиваючись ротації.
Цей батальйон сформували для охорони кордонів та особливо важливих об’єктів Харківщини. Але плани Генштабу змінилися, і хлопців одразу після призову направили на блокпости в Луганську область. З 15 травня батальйон стоїть під Луганськом.

Їх двічі приписали до мертвих. Спершу вони горіли в танку, іншим разом у них влучила ворожа протитанкова керована ракета. Та наші герої, немов казковий птах Фенікс, відроджувалися із полум’я, знову вступали у бій і виходили з нього переможцями.

Екіпаж танка Т-64 — сержант Віталій Шевченко, навідник Андрій Мухін та механік-навідник Максим Кравчук — із першого дня Антитерористичної операції перебувають на передовій, виконуючи завдання в найскладніших місцях цієї гібридної війни. Вони — своєрідні ангели-охоронці для нашої піхоти, закуті в надійну броню, із грізним каральним «гарматним мечем» для ворогів.

Базовий табір десантників надійно захований від сторонніх очей. Непомітно по периметру розташувалися вогневі точки, які будь-якої хвилини готові вишкіритися на непроханих гостей. Після перевірки документів та автотранспорту ми проїжджаємо далі.
На перший погляд у таборі ніщо не нагадує про те, що зовсім поруч тривають активні бойові дії. Та й у відносній безпеці теж потрібно завжди бути напоготові, хоча після передової та бойового рейду для військових тут —справжній відпочинок. 
— Обстрілюють нас регулярно, — розповідають десантники. — На День Незалежності обстріл почався рівно о 10-й годині. Напевно вирішили привітати нас зі святом. Але ми не образилися, їх теж «привітали», тож мало їм не здалося. Періодично знищуємо їхніх коректувальників вогню, тоді декілька днів живемо спокійно.

Від землі літак відірвався якось нечутно й почав набирати висоту. В грудях у мене закалатало. Не від страху: за штурвалом надлегкого двомісного спортивно-навчального ХАЗ-30 сидів досвідчений пілот — начальник Харківського аероклубу імені Валентини Гризодубової Сергій Філатов, який здійснив сотні вильотів. Не по собі попервах було від якогось незрозумілого відчуття безпорадності: поки ноги впираються в землю — ти людина.

Наскільки армія України забезпечена всім необхідним для ведення війни з озброєним до зубів агресором? Про реальну ситуацію з постачанням зброї  та військової амуніції розповіли на брифінгу в Кабінеті Міністрів відповідальні працівники Міністерства оборони. 

Уже півроку схід України перебуває у стані АТО. І якщо спочатку все зводилося до того, що наші піхотинці з автоматами стріляли у так само озброєного ворога, то нині ті часи вже минули. Тепер у сепаратистів є «Буки», «Гради», «Шторми», «Панцирі», «Урагани» та інша важка артилерія. Знищити її можна лише за допомогою авіації.

За словами військових, в Україні вистачає літаків, хоча більшість техніки залишилася нашим військовим ще за часів Радянського Союзу. Та найдивовижніше, на чому наголошують пілоти, які літають у зону бойових дій, це те, що їм доводиться користуватися… паперовими картами, складеними ще у 1957 році! Про яку точність ударів, та й польотів узагалі, можна казати? 

Допоки домовляються політики, воїни «білокрилого лицарства» на чолі з командиром полковником Михайлом Забродським, пройшовши крізь пекло боїв, ворожі засідки, вогневі удари, врятували життя своїх побратимів.
Розмова з командиром легендарної 95-ї аеромобільної бригади полковником Михайлом Забродським відбулася за кілька днів до того, як він разом зі своїми «білокрилими лицарями» вирушив у черговий бойовий рейд. Хлопці готувалися до бою, ремонтували пошкоджені бойові машини, обслуговували зброю. І як у справжній війні вивчали трофеї, які здобули в попередніх боях — сучасну зброю супротивника.

«Люди добрі! Самі ми нємєстниє. Отсталі от БТР…» Саме ця інтерпретація «старої пісні» усіх жебраків, які звикли обдурювати довірливих громадян, першою спала на думку при перегляді відео, на якому донедавна браві елітники регулярної російської армії намагалися переконати нас, що ні сном ні духом не відали, проти кого збираються воювати. Мовляв, і не знали, що йдуть на війну, бо мали відрядження на військові навчання. Утім, незнання не звільняє від відповідальності. А Станіславський усередині криком кричить: «Не вірю!».