Приказка, винесена в заголовок, з’явилася, мабуть, не через повний шлунок і красномовно говорить про важливість харчування в армії. Продовольча служба війська в усі часи була таким собі двигуном прогресу. Наприклад, з давніх давен відомо, що тривалі бойові дії потребували і такого самого тривалого терміну зберігання продуктів. Колись це були сушіння, в’ялення й соління продуктів. А згодом з’явилось унікальне ноу-хау — тушковина. До речі, консерви також виникли завдяки потребам військових.

Тема державного оборонного замовлення завжди перебуває під прискіпливою увагою суспільства. Адже від повноти його виконання залежить стан обороноздатності країни загалом і Збройних сил зокрема. До речі, попри пізній початок через коронавірусну ситуацію, ДОЗ із честю долає цьогорічну дистанцію і, так би мовити, на фінішній прямій демонструє пристойний показник: план виконано на 94%. Саме такі офіційні дані наводить державний замовник в особі Міністерства оборони України.

В очільників державного концерну «Укроборонпром» і профільного Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості немає розбіжностей щодо реформування концерну та оборонно-промислового комплексу загалом. І найближчим часом план реформування галузі має розглянути на засіданні Ради національної безпеки і оборони. Про це під час пресконференції поінформував віцепрем’єр-міністр — міністр з питань стратегічних галузей промисловості Олег Уруський.

Бойові дії на Донбасі почалися з того, що 12 квітня 2014 року російські загони, якими керували офіцери спецслужб РФ, захопили українські міста Слов’янськ, Краматорськ і Дружківку. Захопленою у тамтешніх відділках МВС зброєю вони озброїли місцевих колабораціоністів і прийняли їх до лав своїх підрозділів. Опору місцевих силових структур України не було, а іноді була відкрита співпраця з ворогом. Тож невеликі штурмові загони російських диверсантів у наступні дні взяли під контроль Горлівку та інші міста Донеччини і Луганщини…

Він зазвучить і фанфарами, і маршем стройовим, і вальсом легким, додасть бойовитості, пристрасті, доброго настрою й розтривожить серце смутком. Таке призначення військового оркестру — піднімати дух. І навіть стати своєрідною візитівкою артилерійської бригади. Це вже кажу про оркестр, начальник і військовий диригент якого майор Тарас Когут.

2013 року капітан Сергій Корсун, випускник Харківського інституту танкових військ, зі своїм взводом у складі танкового батальйону 51-ї окремої механізованої бригади виборов перемогу у змаганнях на кращий танковий взвод Збройних сил України. Наступного року волинські танкісти мали їхати на схожі змагання в... Росію, натомість вирушили навесні 2014-го на Донбас. І не брати участь у змаганнях екіпажів бойових машин країн СНД, а воювати з російськими окупантами.

Пам’ятаю, після закінчення школи не вступив із першого разу на факультет журналістики до Київського університету. Тоді вирішив, що попрацюю до армії (а що служитиму, не сумнівався) на військовому заводі. Бо в наш час вважали, що здоровий хлопець повинен пройти строкову. Але коли розпочався призов і мої однолітки вже гуляли вечірки, повістка мені не надходила.

Після багатьох перипетій його остаточно встановлено указом Президента від 12 червня 2015 року.

«Екіпажі корабельно-катерного складу та морської авіації, підрозділи морського напряму — ми нікому ніколи не дозволимо зруйнувати систему Чорноморської безпеки. І наша державна мета — системно нарощувати вашу міць. Ми знаємо, як у минулі роки Військово-Морські сили України в багатьох сенсах цього слова намагалися знищити й потопити. Я цього просто не допущу. Я зроблю все, щоб український флот був взірцем потужності, сучасності та став справжньою гордістю України. Щоб ми були морською державою не в далеких спогадах минулого, а в реальному сьогоденні та найближчому майбутньому», — пообіцяв Президент Володимир Зеленський, який цими вихідними вітав моряків в Одесі. 

Коли перед тобою севастополець та ще й капітан ІІ рангу, який у 2014 році починав сухопутну кар’єру в батальйоні «Айдар» рядовим, то мимоволі хвилюєшся. І ставити запитання непросто. Адже мене цікавлять не стільки окремі факти війни (хоч і вони теж), скільки внутрішній світ українського флотського офіцера. Його мотивація, аргументи, бачення проблеми. 

Пригадую свою молодість, коли служба в армії вважалася не лише почесною, а й обов’язковою. Дівчата навіть не ходили гуляти з тими хлопцями, які не служили у війську, бо вважали їх «не готовими» до дорослого чоловічого життя.