У п’ятницю, 25 травня, з Центрального вокзалу Києва Президент України урочисто відправить до Харкова та Львова два поїзди Hyundai. А вже з 27 травня розпочнеться регулярний рух швидкісних потягів за цими маршрутами. Тепер буде лише три пари швидкісних електропоїздів (дві —з Києва до Харкова й одна — з Києва до Львова). Решту незадіяних потягів у Львівському та Донецькому напрямках планують пустити у першій половині червня.  

Опівночі у вівторок у Донецьку почав обслуговувати пасажирів новий вокзальний комплекс. Зміни очевидні: загальна площа всіх приміщень зросла з 5 тисяч 800 до 21 тисячі 593 квадратних метрів, а пропускна спроможність «залізничних воріт» збільшилася з 15 до 35 тисяч пасажирів. Прикметно, що збудований ще майже 70 років тому один із символів міста двічі реконструювали, проте жодного разу так і не вдавалося збільшити його пропускну здатність.  

Зупинити час чи повернути його назад — мистецтво, притаманне магам, винахідникам машин часу та ще, як виявилося, працівникам КП «Харківпарксервіс». Бо аж ніяк інакше не можна пояснити той факт (не відвертим же ігноруванням постанови Кабміну), що діяльність цього підприємства і сьогодні регламентується нормами, чинними до 1 квітня цього року. Тобто попри постанову уряду, згідно з якою муніципальні місця для паркування мали бути оснащені платіжними терміналами, в Харкові не встановлено жодного паркомата. Тут, як і раніше, повновладними господарями стоянкових майданчиків почуваються люди у зелених уніформах. Варто наголосити, що здебільшого вони жодним чином не справляють враження гостинних, в українських традиціях, господарів.  

Що менше часу до Євро-2012, то більшою стає напруга довкола проведення футбольного чемпіонату. Західні політики погрожують бойкотувати спортивне свято, а деякі недоброзичливці навіть пропонують перенести його в іншу країну.   Роздмухують пожежу й ЗМІ: зарубіжні лякають своїх уболівальників українськими жінками легкої поведінки, браком комфорту та дорожнечею в готелях, а наші — проблемами з обслуговуванням іншомовних гостей і транспортними негараздами. Хто і наскільки правдиво висвітлює події, розібратися важко.  

Морські порти в Україні, так як і в інших республіках СНД та й у всьому світі, є постійними і надійними джерелами доходів в області транспортного бізнесу, а також поповнень до бюджету всіх рівнів. Але в нашій державі до цього часу портова галузь являє собою артефакт пострадянської планової економіки з елементами дикого ринку. Зношене обладнання, величезні портові збори, які на сьогодні є найбільшими в світі після Японії, непрозора система інвестування змушують перевізників та інвесторів оминати морські ворота нашої держави десятою дорогою.  

Час невпинно наближає нас до чемпіонату Європи з футболу. Підготовчі роботи виходять на фінішну пряму. Стають до ладу нові та реконструйовані спортивні об’єкти, здаються в експлуатацію готелі, аеропорти, вокзали, багатокілометрові відтинки автомобільних і залізничних доріг. Закуповуються нові автобуси і тролейбуси, швидкісні поїзди іноземного виробництва, які доправлятимуть уболівальників до місць призначення. Залізничники завершують підготовку до впровадження прискореного руху пасажирських поїздів між містами, що будуть приймати Євро-2012 (Львів — Київ — Харків — Донецьк). Залишилося виконати менше 5% робіт. Їх планують закінчити до 25 травня 2012 року.  

 ході підготовки Донеччини до Євро-2012 реконструкція та введення в експлуатацію аеропорту перебувала на особливому контролі. В липні минулого року «повітряні ворота» випробували «Мрією» — на збудованій тут сучасній злітно-посадковій смузі здійснив посадку найважчий у світі вантажний літак. А ось весь аеровокзальний комплекс спочатку планували відкрити наприкінці 2011-го. Тим більше, що вже у грудні аеропорт отримав спеціальну категорію міжнародної організації цивільної авіації ІСАО, що дає дозвіл літакам усіх типів здійснювати тут посадку за будь-якої погоди. Проте облаштування аеровокзального комплексу продовжувалося, і його ввели в експлуатацію вже в середині травня.  

Наведена нижче статистика, мабуть,  вразить небагатьох, але, за  даними МВС, торік на автошляхах країни майже кожні 17 хвилин траплялося ДТП з потерпілими, через кожні 107 хвилин в автопригодах гинула людина. В середньому за добу дороги забирали 13 життів, а  приблизно 105 учасників руху діставали тілесні ушкодження різної важкості. Загалом загинуло 4870 осіб і понад 40 тисяч травмовано —  переважно тих, хто становить активну працездатну частину населення. За підрахунками міжнародних організацій, економічні збитки України від аварійності на дорогах сягають приблизно 5 млрд доларів США щороку.

Якби не кілька десятків автомобілів із синьо-жовтими прапорами, які час від часу ніби дефілювали біля Будинку уряду, і невеличка група людей, оточена представниками мас-медіа, мирний протест таксистів залишився б непоміченим. Схоже, їхня акція (на якій планували участь не менш як 400 авто) проти монополізації ринку таксоперевезень та змін правил гри на ньому здулась, як мильна бульбашка. Чому? Це вже інше питання.  

Важливість існування якісних автомобільних шляхів і доріг важко переоцінити у будь-якому суспільстві. Однією з бід, як свідчить відоме російське прислів’я, є саме їх поганий стан. Уже багато років поспіль реконструкцію та будівництво столичних автомобільних артерій веде комунальна корпорація «Київавтодор». Про її здобутки, проблеми та плани роботи кореспонденту «УK» розповів його генеральний директор Георгій ГЛІНСЬКИЙ.